Спів про рідну землю (за поезією М. Рильського)

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...

Поезії видатного українського поета Максима Тадейовича Рильського захоплюють своєю витонченістю та глибиною образів. Найголовніше місце в його багатогранній творчості посідає тема людини і природи. Гармонійне існування ліричного героя залежить від його єднання з красою, що оточує його, віднайдення її в праці, спогляданні природи. 


В одному з віршів М. Рильський зображує дівчат, які працюють на винограднику і співають народну пісню "На городі верба рясна..." 

Вони співають голосно і строго, 

Щоб тепло й працю вилити в одно... 

Разом з ними співає все довкола, навіть сивовусий бригадир — "скупий у мові, суворий в ділі" — і журавлі, які високо летять над тими дівчатами. У цьому вірші поет змальовує любов до всього земного. Відбувається поєднання людини і природи, творчий підхід людини до всього оточуючого. 

Сповнений жадоби звукових вражень, поет уважно вслухається у голоси міської вулиці, у звуки шосе, мелодії степу та лісу. Він почуває себе невіддільною частинкою природи, змальовує своє поєднання з нею: 

Ліс зустрів мене як друга 

Горлиць теплим воркуванням, 

Пізнім дзвоном солов'їним, 

Ніжним голосом зозулі, 

Вогким одудів гуканням. 

Максим Рильский майстерно відтворює звуки природи, тонко розуміє її "мову". Він вплітає в рядки поезії надзвичайно яскраві спостереження. Ось, наприклад, у чому він бачить ознаки весни: 

Вона — в бруньках блискучих на каштані, 

В снігу рудому, у струмках брудних, 

Що чистим сріблом грають у тумані, 

Мов бруд ніколи й не торкався їх. 

Вона — у краплях, що спадають дзвінко 

Із голих віт, які стрясає птах, 

Вона — в підсніжній зелені барвінку, 

В сережках на березових гілках. 

Читаючи ці рядки, мимоволі переймаєшся поетовими емоціями, переживаєш разом з ним радість бачення прекрасного. 

Так само, як людина не може існувати без природи, природа теж не існує без людини. Вони стають красивими у взаємоєднанні. У вірші "Три дівчини" він знайомить нас із трьома студентками-агрономами, людьми одного віку, однакових умов життя. Але сприймають явища природи вони по-різному, що залежить, певно, від індивідуальних особливостей кожної людини. Одна з дівчат здатна сприймати навколишню красу: 

Одна сказала: "Гляньте, гарно як! 

Немов облита снігом кожна гілка! 

Он, бач, на сонці затаїлась білка, 

Он слід легкий, то перебіг русак!" 

Читаючи ці рядки, я уявляю образ життєрадісної дівчини з романтичною натурою. Друга стриманіша у висловленні почуттів: 

... Справді, весело, дівчата, 

Хоч трохи й пізно, а м'ягка зима! 

На лижах би! Та часу в нас нема... 

Ще інакше реагує на те саме явище третя. Поет передає душевний стан дівчини, а також її ставлення до баченого: 

Була чомусь лиш третя мовчазна, 

Іде — немов не бачить і не чує... 

Спитали дві: "Чого тобі бракує?" 

— Морозу й сонця! — мовила вона. 

І уявляється ця дівчина вольовою, сильною. Отже, поет майстерно зображує сприйняття природи людиною, і ми можемо зрозуміти особливості її душі. 

У вірші "Діалог" М. Рильський висміює тих, хто через свою духовну вбогість вважає, ніби у часи космічної ракети, кібернетики та інших див поезія, музика, природа нічого не варті, що той, "хто мотор полагодити вміє, вартий більше, ніж знавець картини". На це безглуздя поет гнівно зауважує: 

Як же так убого ви живете, 

Чом так занепали ви, скажіть, 

Щоб у дні космічної ракети 

Солов'я не в силі зрозуміть? 

Він виступає проти байдужих, очерствілих душами людей, які не люблять природи і не розуміють її. 

У своїх віршах М. Т. Рильський не тільки зображує поєднання людини і природи, а й закликає не обкрадати себе духовно, не відсторонюватись від краси в житті, від чарівного світу природи, мистецтва. Лише в єднанні корисної праці і краси людина може бути по-справжньому щасливою в житті. 

Хто може випити Дніпро 

Хто властен виплескати море.
Loading...
 
ПІДВАЛ САЙТУ