Твір на тему Слюсаря викликали? (Твір на морально-етичну тему у публіцистичному стилі)

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Хто не чув ці слова? Ось дзвінок у двері — і на порозі з'являється наш рятівник. Він і течу ліквідує, він і сантехніку змінить. А ось наш слюсар-сантехнік Михайло Костянтинович може поліпшити настрій господарям квартир не тільки своєю професійною роботою. Зараз поясню чому. 

Одного разу Михайла Костянтиновича викликала для усунення негараздів у ванній кімнаті вісімдесятирічна мешканка нашого будинку Ніна Семенівна. Вона приятелює з моєю прабабусею. У Ніни Семенівни є лише дочка, і та живе в іншому місті. Онуків і правнуків своїх жінка практично не бачить. Посилює самітність Ніни Семенівни немічність, їй важко виходити у двір. Робітники соціальної служби допомагають їй у побуті. 

Іноді моя прабабуся приходить до Ніни Семенівни, щоб допомогти в домашніх справах і просто випити чайку. Якось моя прабабуся прийшла у гості до Ніни Семенівни і здивувалася: на письмовому столі і підвіконні вона побачила різноманітні фотографії. Видно було, що зроблені вони сучасною апаратурою ,справжнім фотохудожником. 

— Та це ж справжні картини! — із захопленням вигукнула моя прабабуся. — Звідки вони в тебе, Семенівно? Ніколи раніше ти не показувала мені цю красу. 

— А я й сама тільки вчора їх одержала. Дивлячись на ці фотографії, я наче зробила екскурсію нашим містом, яке дуже змінилося останнім часом. 

— Так все ж таки, звідки у тебе це диво? — не вгамовувалася прабабуся. 

— Зараз, зараз, Сергіївно... А річ була ось у чому. 

Ніна Семенівна зателефонувала до "Жилкомсервісу": треба було змінити гумову прокладку у крані. Довго чекати на слюсаря не довелось. І, як завжди, прийшов слюсар-сантехнік Михайло Костянтинович. Це людина охайна, доброзичлива. Він невисокий на зріст, міцної статури, але рухливий. Коли Михайло Костянтинович виконує якусь роботу, неодмінно розповідає господарям щось цікаве зі свого життя. В молодості він служив на флоті, зараз на пенсії, але сил вистачає, щоб працювати. 

— Я можу тільки позаздрити вам, — сказала Ніна Семенівна Михайлові Костянтиновичу. — У вас цікаві зустрічі з різними людьми. Я ж не маю сил виходити з квартири. Ніби заручниця в чотирьох стінах. Лише телевізор скрашує моє життя. 

І тут Михайло Костянтинович сказав: 

— Вихід, шановна Ніно Семенівна, є завжди. Я допоможу вам зробити ваше життя цікавішим. Завтра прийду до вас. Чекайте. 

І дійсно, як і обіцяв, Михайло Костянтинович прийшов. 

— Приніс вам свій фотоальбом, — сказав він. — Є у мене захоплення. У вільний від роботи час займаюсь фотографією. 

Він залишив Ніні Семенівні знімки, зроблені у різноманітних куточках міста. Тут були і нові фонтани, і нові будови, і, звісно, багато знімків було присвячено природі. 

— Дивіться і мандруйте, — посміхнувся Михайло Костянтинович. — Я відтепер частенько приноситиму вам свої фотороботи. Я мешкаю у вашому будинку. Тож далеко йти не доведеться. 

Ніна Семенівна повеселішала, менш почала говорити про свої хвороби. Воістину небайдужі люди змінюють цей світ. 
Loading...
 
ПІДВАЛ САЙТУ