Loading...

Твір на тему Чарівний світ природи лікує душу

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Мабуть, у кожного з нас бувають у житті важкі моменти. З другом посварився, з батьками не можеш знайти спільну мову, у школі не все гаразд і, взагалі, життя іде шкереберть. Буває... У такі хвилини, щоб заспокоїтись, хтось слухає музику, хтось вже вкотре дивиться улюблений фільм чи хапається за книжку, щоб хоч якось відволіктись від тяжких думок. Можна, звичайно, і валер'янових крапель собі накапати... Я ж намагаюся побути на природі: іду в парк, їду на річку чи в ліс. 

Немає нічого прекраснішого за прогулянку осіннім парком. Ідеш собі, шурхотиш опалим листям, тиша навкруги... Той шелест огортає душу, заспокоює. Зупиняюся. Наче все завмерло. Та ні. Ось вітер гойднув дерева, і вони, наче руки, простягли одне до одного гілки. І знову тиша... Ледь чутно прошурхотіла мишка під листям, білочка стрибнула з гілки на гілку — горішок впустила. Аж дзвенить у вухах... І раптом різке вороняче "Кар-р-р" крає ту тишу. Аж здригнулася. "Де ти взялася?" — радісно провела її поглядом. 

Якщо уважно поспостерігати, можна побачити як жовтий листочок відривається від гілки і плавно, тихесенько, ледь погойдуючись, падає. Потім другий, третій... Вкривається земля листям, готується до зими. 

Узимку — свої радощі. Якщо надворі мороз — ідеш собі, "похрумуєш" сніжком, весело він рипить під ногами. А дерева вкриті інеєм і стоять білі-білі, наче наречені, що зібралися під вінець. Довкола, як у казці. Куди й подівся той поганий настрій! Усі негаразди здаються такими незначними, надуманими. А якщо морозу немає, а снігу багато, можна згадати зовсім недалеке дитинство й зліпити снігову бабу. Задоволення неабияке! 

Улітку можна вибратися на річку. Сидиш собі на бережку і дивишся на воду. А вона біжить-біжить... Хлюпає водичка об беріг, і той плескіт наче заколисує тебе. Незчуєшся, як і день промайне. Глянеш — обрій зачервонівся, вже й сонечко сідає. А з іншого боку місяць визирнув. Так вони й зустрічаються щодня То їхня година. Ось уже й мошкара "активізувалася". Треба щось робити — або тікати, або багаття розпалювати, інакше загризе. Та це вже як ви вирішили. Якщо не багаття — мерщій додому! 

Навесні найкраще їхати до лісу. І саме тоді, коли дерева вже вбралися листям; а то й зацвіли. Тоді життя у ньому просто вирує. Шум, гам. Пташки співають одна перед одною, аж захлинаються — то вони змагаються, хто краще пісню виводить. Бджоли, джмелі гудуть — у них своя пісня і своя робота. 

На серці — тиша і спокій. А ще — вдячність за цю красу і за зцілену душу. Ось вони, найкращі ліки — природа, що оточує нас...