Loading...

Життя – найвища цінність на Землі (авторський твір)

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Що таке життя? Напевно, над цим питанням рано чи пізно  задумуються всі. Скільки людей, стільки ж і різних думок, своїх, особливих,  незвичайних. Хтось убачає в цьому задоволення власних інтересів, а хтось хоче встигнути зібрати якомога більше вічних скарбів, щоб очистити душу, яка є дзеркалом нашого життя. Часто людина робить неправильний висновок про життя, тому намагається постійно шукати якихось приємних вражень, тимчасових насолод. 

Але в такому випадку залишаються тільки спогади, а це – мала втіха  при старості. Народна мудрість учить: «Який порядок у себе заведеш,  таке й життя поведеш», наголошуючи, що кожна людина сама розпоряджається своїм життям, і правильність вибору життєвих орієнтирів залежить тільки від неї. На мою думку, життя – це безцінний дар, даний Богом, який ми повинні берегти, щоб довести, що були гідні такого щедрого скарбу.

По-перше, потрібно вміти боротися з усіма негараздами, які нерідко хочуть відібрати в нас найвищу цінність на землі. Загляньмо на сторінки української літератури. Задаймо Лесю Українку. Вона, хоч і була скована страшною хворобою, ніколи не падала духом. Це яскраво виражено у таких рядках із вірша «Contra spem spero»: «Так, я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись, буду жити! Геть думи сумні» . Поетеса попри все хотіла видужати, і оптимізм був настільки міцною рисою характеру, що зумів продовжувати їй хвилини життя.

По-друге, ми нагороджені життям для того, щоб робити бодай маленьку крапельку користі оточенню. Тут варто звернутися до історії, адже багато видатних постатей були змушені жертвувати особистісним заради загальнолюдського: Україна  поневолена, і потрібно рятувати державу від загибелі. Насильницьке вкорінення чужої мови, заборона процвітати національній культурі, тиск з боку правлячої верхівки - все це створювало великий барєр, який ніяк «не допускав» до незалежності. Важливим етапом у справі державотворення  стало проголошення суверенітету України  ІV Універсалом Михайла Грушевського. Він дбав про рідну землю, про народ, і його життя залишило за собою багато корисного для наступних поколінь.
По-третє, спираючись на те, що людське життя – це безцінний дар, виникає питання: «Чому ми його не бережемо?». Сучасні газети переповнені численними статтями, у яких йдеться про самогубство. І це молоді люди… Майбутнє України… . Зараз смертність переважає над народжуваністю. То про яке покращення може йти мова? Чому зараз величезна кількість покинутих немовлят тулиться біля стін дитячих будинків? Так, умови нашого буття не з легких, але ми не повинні сидіти склавши руки. Перш за все слід самому «шукати веселку серед хмар», цінувати власне життя, а тоді передавати паростки добра нащадкам , ще змалку прививати їм любов до найвищої цінності на Землі. Якщо у родині пануватиме мир, то згодом він підкорить села, міста, країни, увесь світ.
Отже, бережімо дар - життя, намагаймося наповнити його добром, овіяти душевним теплом,  завдяки йому збагачуймо  скарбничку вічних цінностей, що ніколи не втратять своєї актуальності.