Алегоричні образи в поезії "До кобзи"

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Важко було письменникам творити в умовах винищування українського слова. У часи, коли кожний твір, що мав надрукуватися, підлягав гострій критиці і прискіпливому цензуруванню! 

Але за допомогою різноманітних художніх засобів вдавалося митцям слова відображати у своїх творах "правду життя", засуджувати несправедливість у будь-яких її проявах, викривати злодіяння проти трудового народу, підтримувати його в складних ситуаціях. Дуже часто вдавалися письменники до застосування алегорій. На цьому художньому прийомі побудована велика кількість творів, автори яких намагалися викрити вади і пороки як окремих людей, так і суспільства в цілому, засудити антинародну політику уряду. Алегоріями насичені байки Григорія Сковороди, широке використання знайшов цей прийом у творчості Тараса Шевченка. Звертався до алегорій і Пантелеймон Куліш. 

Його поезія "До кобзи" демонструє вдале залучення алегоричних образів для передачі ідей художнього твору. Тільки завдяки алегоріям поет зміг висловити свої думки і переконання. 

Алегоричний образ кобзи виступає в поезії як узагальнений "символ" поета, що своїми творами доносить правду до людей і є для них "єдиною одрадою". Слова поета мають відкрити очі народу і сприяти усвідомленню ним своєї значущості і могутності, воно повинно "дзвеніти" і не давати "душам братерським засмучуватися". У поезію введено алегоричний образ 

"рідної сім'ї" — українського народу, а також "рідної хати" — єдиної неподільної батьківщини. Згадуються "братерські душі" і "мертві брати" — кращі сини України, що поклали своє життя на вівтар вітчизни. Ситуацію в Україні автор змальовує в темних, мінорних тонах: 

Темно надворі, зоря не зоріє, 

Вітер холодний з півночі віє, 

Квилять вовки по степах-облогах. 

Північ виступає алегорією самодержавної Росії, яка "холодними вітрами" — різними указами і постановами — "заморожувала" життя в Україні. Однак автор не втрачає оптимізму, він вірить, що "із мертвих воскресне Вкраїна", що прийдуть довгоочікувані зміни, оновиться суспільство і настане вільне, щасливе життя. Поет сподівається "живої весни" — образ весни є алегорією революційних змін, народження і розквіту нового життя. 

П. Куліш звертається до кобзи, закликає дзвонити і збудити національну свідомість нашого народу; вірить в те, що здатне слово поета розбудити чиєсь "ще не спідлене серце", і в те, що обізвуться одне до одного серця людей, як озивається "на бандурі струна до струни".
Loading...
 
ПІДВАЛ САЙТУ