Loading...

Олександр Петрович Довженко Твір-біографічний опис з елементами цитування

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
 Олександр Петрович Довженко народився 10 вересня (29 серпня)
1894 в селі Вьюніщи, передмістя містечка повіту Сосниці, Чернігівської губер-нії. У 1914 закінчив Глухівський вчительський інститут.
У кіно працював з 1925 року. У той час зближувався з українською кіноор-ганізацією ВУФКУ (Всеукраїнське Фото Кіно Управління) і почав з ним спів-робітничати. В той же час готується до роботи над мультиплікаційним фільмом.
Цей задум не був реалізований. Перші його фільми виконані в жанрі соціальної
комедії, популярної і затребуваної у той час. У 1926 вийшла на екрани сатирич-на комедія «Вася-реформатор (автор сценарію і співрежисер А. Довженко, ре-жисер Ф. Лопатінський) «, що викриває деякі сторони побуту непу. Фільм не
зберігся.
У 1926 закінчив сценарій до комедійного фільму «Перукар Жанн Ковбасюк»
(що пізніше отримав назву «Ягідка любові»), і в тому ж році фільм вийшов на
екрани. Незабаром починає працювати над фільмом «Сумка дипкур’єра», про
подвиг радянських дипломатів, які за дорученням Радянського посольства
в Англії везуть до Ленінграда цінну дипломатичну пошту. У цьому фільмі він
сам виразно зіграв скромну роль кочегара.
У 1927 в Одесі починає зйомки фільму за сценарієм Йогансена і Юртіка
(Ю. Тютюнника) «Звенігора» («Зачароване місце»), але майже в повному об’ємі
переробляє сценарій «згодом чого автори демонстративно «зняли» свої імена
з титрів», писав в своїй автобіографії Довженко. Цим фільмом про вічну мрію
українського народу про волю і щастя він закладає фундамент нового напряму
в кіномистецтві українського поетичного кіно. У своїй творчості він послідов-но розвиватиме цей напрям, який стане в українському кіномистецтві, поезією
людських доль. Він був першим і останнім майстром серед українських режи-серів, якого ще при його житті назвуть кінопоетом.
У 1928 починає роботу над сценарієм фільму «Арсенал» (Січневе повстання
в Києві в 1918 році). «Думаю побити «Звенигору» і вже навіть упевнений, що
поб’ю. Фільм — синтез 17-го року на всій Україні. Про людські вчинки», писав
Довженко. Вже з цієї роботи в його творчості набувають чітких рис характери
його героїв і це далеко не тільки революційний пафос, це і людські трагедії, пе-реживання, перемоги і поразки. Людина, її значущість в історичній і соціаль-ній обстановці — головні відмінні риси творчості Довженко.
8 квітня 1930 року вийшов на екрани його новий фільм «Земля», що був зня-тий на тільки що побудованій Київській кінофабриці, розповідає про українсь-ке село часів «розкуркулення».
Всього за чотири роки, з 1926 по 1930 творчість Довженко зазнає кардиналь-них змін, від легких соціальних комедій до соціальних і особових трагедій, пе-релому людських доль в новій історичній реалії. Головні ролі в фільмі «Земля»
зіграли відомий український актор театру і кіно Степан Шкурат, С. Свашенко
282        Твори з розвитку мовлення 9 клас Твори з розвитку мовлення 9 клас   283
і Ю. Солнцева. Згодом, в 1958, за наслідками міжнародного опиту критиків
«Бюро по питаннях історії кінематографа» на Усесвітній виставці в Брюсселі,
цей фільм в числі дванадцяти інших картин, був визнаний кращим фільмом
всіх часів і народів.
У 1932 в Києві на екрани вийшов звуковий фільм «Іван» про становлення
радянської людини під впливом комуністичної ідеології. Він дуже критично
відзивався про цю свою роботу: «Це був мій перший звуковий фільм, знятий на
дуже поганій апаратурі».
Але в той же час, розвиваючи тему «нової людини», Довженко починає роботу
над сценарієм до фільму про Далекий Схід. У 1934 сценарій до фільму «Аерог-рад» був затверджений і запущений в виробництво. Зйомки фільму проходять
на Далекому Сході, а потім в павільйонах Москви.
У 1939 вийшов на екрани фільм «Щорс» (автор сценарію і режисер А. П. Дов-женко, співрежисер Ю. Солнцева). Зйомки проходили в селах Велика Багачка
і Яреськи, Полтавській області. Це історико-героїчна драма про епоху грома-дянської війни на Україні. Картина мала великий успіх: «За свідченням самого
Довженко, за весь період прокату фільму, було продано 31 мільйон квитків» —
 з спогадів М. В. Куценко в книзі «Сторінки життя і творчості А. П. Довженко».
Починаючи з 1939, Олександр Петрович пробує себе як режисер докумен-тального кіно. В розділі знімальної групи він виїжджає на Західну Україну для
проведення зйомок документального фільму «Звільнення», що розповідає про
війну за возз’єднання Західної України і Західної Білорусії. Важливість роботи
Довженко в кінодокументалістиці важко переоцінити. Довженко був першим
з крупних майстрів художнього кіно, що взяли участь в розробці художніх за-собів військової кінопублицистики. У 1943 він завершив роботу над докумен-тальним фільмом «Битва за нашу Радянську Україну». В цей же час закінчує
роботу над кіноповістю «Україна у вогні». Вона є одкровенням Довженко. Сце-нарій фільму — кульмінація його літературної творчості. Довженко зважився
розповісти гірку правду про радянський бюрократизм і халатність, які привели
до загибелі сотень і тисяч неповинних людей в військовий час на Україні: «Зем-ля наша українська, мучениця наша, у вогні ти, у вогні!». Але кіноповість була
заборонена для друку і для постановки з формулюванням, що «це вилазка проти
наший партії, проти Радянської влади, проти колгоспного селянства, проти на-ший національної політики. Книга відображає ворожу ідеологію автора».
Його звільнили від обов’язків художнього керівника Київської кіностудії,
але дозволили поставити фільм за сценарієм «Життя в цвіту» («Мічурін»).
У 1948 фільм буде показаний для громадськості, в Будинку Кіно, в Москві. А пе-ред цим, була робота над документальним фільмом «Перемога на Правобереж-ній Україні», який вийшов на екрани на початку 1945. Цей фільм- історична
хроніка, присвячена стрімкому наступу радянських військ на захід.
Біографічний фільм «Мічурін» — останній, великий твір Довженко, фільм
про життя і діяльність відомого біолога І. Мічуріна. У 1949 Довженко і Солнце-вой присуджена Сталінська премія другого ступеня за цей фільм.
У 1949 Олександр Петрович починає викладацьку діяльність на кафедрі дра-матургії в Вгике. У тому ж році працює над сценарієм до фільму «Прощавай, Аме-рика!». Він почав зйомки цієї картини, але керівництво Міністерства кінематог-рафії раптово вирішує зупинити його виробництво. Фільм не був завершений.
У 1951–1954 Довженко готував сценарій до фільму «Поема про море», який був
знятий пізніше, після смерті Довженко, його дружиною Ю. Солнцевой. У 1955
в Московському Будинку Кіно відбувся вечір, присвячений його 60-літтю. У 1955—
1956 працював над режисерським сценарієм до фільму «Поема про море» і кіно-повістю «Зачарована Десна», яка в 1956 була опублікована в журналі «Дніпро».
Помер Довженко 25 листопада 1956 в Москві від гострої серцевої недостатності.