Loading...

Твір на тему : "В океані рідного народу відкривай духовні острови"

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Літати мріями у казку, відкривати для себе щось невідоме, вірити у певні перемоги, надіятися на успіх - все це закладено у характері людини. Кожен хоче бути щасливим, тому докладає до цього максимум зусиль. Часто ми намагаємося стрибнути вище за себе, абсолютно не звертаючи увагу на дрібниці, які перш за все потрібно відкрити. Українці зробили  надзвичайно багато винаходів, і, здається, уже немає резонансної теми для нових пошуків. Чому б нам не взятися за відкриття духовних островів у океані рідного народу? Василь Сухомлинський писав: «Мова – духовне багатство народу», акцентуючи на значущості рідного слова для українців. Я переконана, що духовні скарби нашої нації, зокрема, мова, пісня, культура, ще мають безліч нерозгаданих таємниць, частинку яких повинна відкрити кожна людина.

По-перше, наше життя сповнене різних перешкод, що деколи змушують забувати про вічне. Але той, хто витримає всі випробування, з повною скарбничкою духовних цінностей постане перед Богом, таким чином, виправдає своє існування на землі. Загляньмо на сторінки української літератури. Яскравим прикладом виступає роман у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай». Головна героїня твору, якій приписують авторство пісень «Ой, не ходи Грицю», «Засвіт встали козаченьки», «Котилися вози з гори», за переказами, своїм багатющим талантом неодноразово допомагала воїнам у боротьбі. Маруся дбала про духовне життя народу, адже її твори відроджували почуття патріотизму у серцях українців. Справді, важко уявити незалежність нашої держави без пісень цієї полтавської дівчини, що й дотепер проймають душу.

По-друге,  дуже добре, якщо людина перш за все дбає про духовне начало, а не спокушується принадами матеріального світу. Згадаймо колосальну подію 1961 року – політ Юрія Гагаріна в космос. За 108 хвилин радянський космонавт перевернув увесь світ, здійснивши такий героїчний вчинок. Людство настільки зацікавилося його відкриттям, що почало вдосконалювати свої знання про космос. Юрій Гагарін не думав про якісь винагороди, визнання, здійснюючи політ, він просто хотів прославити Радянський Союз, розширити коло тих,що цікавляться проблемами космонавтики.

По-третє, українське слово – це основний духовний скарб нашого народу, який ми повинні відроджувати, особливо зараз. Російською мовою на сьогодні розмовляє більша частина українців. Хіба можна допустити двомовність, якщо наші предки пролляли стільки крові за те, щоб рідне слово не забувалося, щоб українці існували як окрема незалежна нація?! Ми б тоді виглядали не тільки зрадниками, а й втратили б можливість гідно  носити титул Людина. Сучасні письменники організовують різноманітні мітинги-протести, пишуть патріотичні газетні статті,невпинно борючись із проблемою двомовності. Переконливим прикладом може слугувати Володимир Яворівський, який своє політичне життя присвячує боротьбі за процвітання українського слова, абсолютно відкидаючи будь-які паростки російського. На щастя, наша рідна мова поки що залишається єдиною державною, але страшно навіть подумати про наслідки впровадження російської. Псевдопатріоти - українці швидко перебазується на бік нововведень, і тоді, якщо загине мова, то духовно знищиться і народ.


Отже, будьмо справжніми патріотами, знайдімо ще не відкриті духовні острови на теренах сучасної України, щоб сколихнути світ своїми незвичними винаходами, адже вічні скарби століттями переливатимуться, мов коштовне каміння, у спогадах усіх жителів Землі!