Оповідання про добрі справи і вчинки

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
(1)
Я знаю сучасне прислів’я: «Одне добре діло цінніше ста проповідей». Я з цим абсолютно згоден. Мало навчати добру та «читати мораль» іншим. Потрібно ще робити дійсно важливі, корисні для людей справи. А це не всі люди вміють.
Наприклад, багато хто з нас співчуває безпритульним тваринам. Ми любимо подивитися в Інтернеті сльозливі картинки з їхніми зображеннями. Але мало хто годує цих тварин, бере їх до хати, лікує або організовує для них притулок.
Іноді хороші та добрі слова самі собою стають корисною справою. Наприклад, ваш друг чимось засмучений. А ви втішаєте його, даєте корисні поради, просто розважаєте, дякуєте за все, що він вам зробив хорошого. Але все одно слово не має такої ваги, як добра справа. За гарними словами не завжди стоїть справжній корисний вчинок.
Загалом, я вважаю, що доброта - це перш за все діло. До того ж справжній добрий вчинок завжди робиться безкорисливо. Воно чимниться «за порухом душі». Доброта може виявлятися і в малих вчинках, необов’язково у чомусь великому. Наприклад, варто приготувати вечерю втомленій після роботи мамі, захистити слабкого. Або власноруч посадити клумбу у запиленому місті.
Доброта дійсно починається з малого. Хоча з часом людина буде здатна творити і великі справи. Як мати Тереза, наприклад, яка допомагала мільйонам бідних та хворих людей.
Добрі вчинки приностять радість не тільки оточуючим людям, але і тому, хто їх робить. Без добра життя нещасне. На цю тему в народі існує ще одне прислів’я: «Зле тому, хто добра не робить нікому».


(2)

Сьогодні я прожила день не марно. Чому? А тому що  вранці, коли поспішала до школи зустріла стареньку , що несла важку сумку. Я допомогла їй  і бабуся подякувала мені. А після уроків я нагодувала  маленьке кошенятко, яке жалісно нявкало  біля мого будинку. Я налила йому молока. Воно напилося  та почало  голосно мурликати. У мене настрій був чудовий! Як же небагато треба для щастя!




(3) НЕ СИЛОЮ, А РОЗУМОМ



Один чоловік пішов у ліс по дрова. Нарубав дров, сів на пень відпочити. Приходить ведмідь:
— Гей, чоловіче, давай-но будемо силою мірятися!
Подивився чоловік на ведмедя: дужий волохань — куди там з ним боротися! Стисне в лаписьках — й дух вийде!
— Е, що мені з тобою боротися! Давай-но спершу подивимось, чи є в тебе сила,
— А як дивитися будемо?
Узяв чоловік сокиру, розчахнув пень зверху, вбив у розколину клин та й каже:
— Якщо роздереш цей пень лапою, значить, маєш силу. Тоді я з тобою боротимусь.
Ну, ведмідь, не довго думаючи, тиць лапу в розколину. А чоловік тим часом трах обухом по клину — той і вискочив.
Тут пень і затис ведмедячу лапу, немов обценьками.
Реве ведмідь, пританцьовує на трьох лапах, та ні розчепити пень, ні вирвати з нього лапу не може.
— Ну що, будеш боротися зі мною?
— Ні, не буду!
— Отож бо, — сказав чоловік. — Не лише силою мірятись можна, а й розумом.
Забив він клин знову в пень, ведмідь вирвав лапу та навтьоки в хащі без оглядки.
Відтоді він і боїться зустрічатися з людьми. 
Loading...
 
ПІДВАЛ САЙТУ