Біблія – видатна пам’ятка світової літератури

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Біблія – це релігійний і літературний пам’ятник. Вона відома всьому людству, переведена на 1800 мов світу. Біблію називають по-різному: Священним Писанням, Словом Божим, Книгою книг, Книгою спасіння, але найпоширеніша назва – Біблія, яке утвердилося у християн ще в IV столітті.
Всього в Біблії налічується 77 книг. Вони створювалися поступово протягом кількох століть (XII ст. До н. Е..). Автори (а їх було понад 40) займали різне соціальне становище в сучасному для них суспільстві. Мойсей, наприклад, був вихований у знатній єгипетській сім’ї; Петро був рибалкою; Соломон – царем; Матвій – збирачем податків; Павло – рабином.
Біблія створювалася на трьох мовах: давньоєврейській, арамейській та грецькою. Складається вона з різних за формою і змістом книг: 50 з них складають Старий Заповіт, а 27 – Новий.
Саме слово заповіт можна пояснити словами союз, угода. Ця угода уклав Бог з людьми: з Адамом і Євою після їх гріхопадіння, потім з Ноєм після всесвітнього потопу і з Авраамом – основоположником єврейського народу. До основних творів Старого завіту відносять Давидові псалми, Книгу притчею царя Соломона і Книгу пророка Ісаї. У Давидових псалмах викладені моральні норми вчинків і поведінки гідного людини як основи щасливого життя, звучить протиставлення їм аморальності безбожників та злочинців, що веде до страждань і загибелі.
У Книзі притчею царя Соломона (Соломон був сином царя Ізраїлю Давида, прославився своєю неперевершеною мудрістю) викладено моральні заповіді християнства. Головна мета цієї книги – познайомити читача з основними нормами праведного життя. Автор стверджує, що мудрість полягає в тому, щоб жити за Божими заповідями. Притчі царя Соломона побудовані за принципом протиставлення: мудрість і дурість, правда і брехня, віра і безвір’я, покірність і гординя, чесність і обман, любов і ненависть, радість і гнів, працьовитість і лінощі. Вони містять короткі афоризми, які близькі народної мудрості і мають величезне значення для формування індивідуальності.
У Книзі пророка Ісайї зображується життя праведників, зцілених Богом від різних хвороб і каліцтв, оновлення природи і її розквіт.
Новий завіт – це поетична розповідь про народження, духовному подвиг, смерті та воскресіння основоположника християнства Ісуса Христа. Складається Новий Завіт з чотирьох Євангелій (від святих Матвія, Марка, Луки, Іоанна), однієї історичної книги Діяння святих Апостолів, 21 послання апостолів і Апокаліпсису.
Новий заповіт виник завдяки появі Ісуса Христа як угоду, укладену з усіма народами, а не тільки, з єврейським, як Старий. Сам Ісус з’явився в палестинських містах, в Єрусалимі як молодий невідомий учитель, який творив чудеса: воскрешав мертвих, зцілював хворих, а головне – проповідував. І слова з його вчення були незвичайними. Потім його стали називати Христос. Христос – значить цар. Християни ведуть літочислення від дня створення світу і від дня народження Ісуса Христа, появи якого люди чекали тисячоліттями.
Особливе місце в Священному Писанні займає Євангеліє. Склали його чотири євангелісти: Матвій, Марк, Лука та Іоанн.
Апостол Матвій був свідком багатьох чудес, створених Спасителем, він проповідував благу звістку іудеям Палестини.
Євангеліст Марк проповідував у Римі. Він був першим єпископом Олександрійської церкви і помер мученицькою смертю.
Третій апостол Лука мав блискучу освіту, був лікарем. Вірний супутник Павла, він написав своє Євангеліє згідно проповіді свого вчителя.
Іоанн Богослов став одним з улюблених учнів Ісуса, найбільш наближеним до Господа.
Біблія – це невичерпне джерело, яке задовольняє духовну спрагу людства. У висловах Христа, в книгах заповітів зібрані знання, які стосуються самих потаємних душевних глибин людини. У цьому і полягає загальнолюдське значення і вічна цінність Біблії.
Loading...