Збільшити або зменшити шрифт тексту :
Мелодій колихалися гілки,
співзвуччя розпускалися, як брості.
Свої бажання грали малюки
на тих же інструментах, що й дорослі.
Але здавався Моцарт пустуном,
у Бахові з’являлося дитяче:
то промінь защебече під вікном,
то змій летить, то м’яч до хмари скаче.
На берег моря кликала труба,
і барабан їй вторив ненастанно.
А в скрипки не виходила журба,
печалитись не вміло фортеп’яно.
У цьому залі — горя не було,
мотиви дружньо бралися за руки,
метеликом сідали на стебло…
Мов крапельки, виблискували звуки!
Щоб не зазнали смутку від невдач
гопак і вальс, прелюдії і гімни —
рішучий і досвідчений слухач
їх оплесками захищав своїми.
Рапсодій піднімався небозвід,
і кожен вільно міг його вбирати,
і думати, яким він буде — світ —
у ті часи, коли навчиться грати?
1977
Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.
Свежие комментарии