Збільшити або зменшити шрифт тексту : 
В оповіданні Володимира Винниченка «Федько — халамидник» показано характер двох хлопців. Федька називали поганим хлопцем розбишакою і халамидником, а Толю —«дитиною ніжною, делікатною» , чемною ,та що всіх поважає.Але насправді Федько тільки показував з себе бешкетника, а насправді був добрим, вірним,щирим , умів берегти чужі таємниці. І найголовніше те, що він був чесним. Цими рисами хлопець викликав до себе повагу товаришів, був серед них лідером,капітаном команди.Толя ж, чистенький, чепурненький, «мамин хлопчик», не міг знайти собі друзів, бо не вмів поважати іншим і довіряти їм, з гордістю ставився до бідних людей, і завжди хотів уникнути любого покарання, переклавши вину на інших безневинних.Тому і не дивно, що Федько благородно рятує Толю, допомагає уникнути гніву батьків, навіть сказав неправду ,тобто збрехав. А Толя сприймає це як належне. Цей герой вражає егоїзмом, жалюгідністю, непорядністю. У той же час Федько викликає захоплення силою волі, сміливістю і благородством.
В. Винниченка називають майстром контрастів. В оповіданні «Федько — халамидник» перед нами два світи, два характери, що викликають полярні почуття.
Свежие комментарии