Півники — Бичко Валентин

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

За віщо посварилися,

Не знаю я того,

А тільки стрілись півники:

— Ти чого?

Круг шиї пір’я дибиться,

Стирчить сюди-туди,

Дзьобами в землю вткнулися:

— Ось підійди…

А гребені у півників

Розжеврілись, мов жар,

Стоять і не ворушаться:

— Ану вдар!

Обоє враз підскочили,

Аж курява знялась,

І знов стоять надиблені:

— Зась!

Тут з вулиці почулося —

Кричала тітка: — Киш! —

Розбіглися два півники:

— Гляди ж!

Розбіглися два півники

Курчатам всім на сміх…

Як схожі й ми буваємо

На півників таких! 



Повернутись до усіх віршів цього автора