Збільшити або зменшити шрифт тексту : 
Іри́на Іва́нівна Стеше́нко — українська драматична акторка, письменниця й перекладачка, член Спілки письменників СРСР. Дочка Івана й Оксани Стешенків, онука Михайла Старицького.
Біографія Народилася 5 липня 1898 у Києві, де у 1918 році закінчила Вищі жіночі курси і у 1920 році — Вищий музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка. У 1920–1923 роках працювала в театрі імені Т. Шевченка (Київ), у 1923–1933 роках — у «Березолі», у 1934–1949 роках — в Театрі імені Т. Шевченка в Харкові. У 1960-ті роки в її помешканні у Києві у комунальній квартирі на вулиці Пушкінській, 20, кв. 31, відбувалися літературно-мистецькі салони. У цьому ж помешканні знаходилася її колекція малярства, посуду та архів Старицької-Черняхівської, що систематично досі не опрацьований. На початку 1970-х років виключена зі Спілки письменників України за «співпрацю з дисидентами». Формальним приводом був наклеп, опублікований поетом Миколою Холодним у «Літературній Україні».
Творчість
Головні ролі: Матільдонька, Рина («Народний Малахій», «Мина Мазайло» М. Куліша), Дорина («Тартюф» Ж.-Б. Ж.-Б. Мольєра), Відьма («Макбет» В. Шекспіра), Арабелла («Змова Фієско в Ґенуї» Ф. Шиллера), Сірчиха («За двома зайцями» М. Старицького) та інші. Ірині Стешенко належать численні переклади західноєвропейських, російських класиків і деяких російських радянських письменників, зокрема Шекспіра («Отелло», «Венеціянський купець», «Багато галасу з нічого», «Ромео і Джульєтта», «Комедія помилок», «Двоє сеньйорів з Верони»), Мольєра («Вибрані комедії»), Й.-В. Ґете («Еґмонт»), Шиллера («Дон Карлос»), окремі твори Ґ. Мопассана, Г. Ібсена, Дж. Лондона, М. Твена («Пригоди Гаклберрі Фінна»; пізніша, неавторизована, редакція Паламарчука — «…Гекльберрі…») тощо. Стешенко — авторка багатьох досі не опублікованих рецензій для різних видавництв і міністерства культури на перекладні й оригінальні п’єси. Могила Ірини Стешенко
Померла 30 грудня 1987 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 2; поруч з батьком).
Свежие комментарии