Вічно жива - Білоус Дмитро

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
             А мова не корилася царю -
                                  ані царю, ані його сатрапам,
                                  з орлом двоглавим[1] стаючи на прю[2],
                                  що брав її у пазуристі лапи.
                                   
                                  Несла устами відданих синів 
                                  мужицьку правду, ту, що є колюча, 
                                  сміялася з ненависних панів, 
                                  що їхня правда на всі боки гнуча.
                                   
                                  Плюндрованій, не надавали прав, 
                                  немов на звіра, об'являли лови. 
                                  Орел впивався в душу, тіло рвав - 
                                  він був безмозкий, хоч і двоголовий.
                                   
                                  Заборонити дереву рости, 
                                  ширяти вольній птиці у блакиті, 
                                  живій ріці між берегів плисти, 
                                  ходити сонцю по своїй орбіті?
                                   
                                  Заборонить дощеві поливать
                                  гінке стебло, щоб не зросло колосся,
                                  поетові - писать і малювать,
                                  щоб приректи народ на безголосся?
                                   
                                  О як хотіла, прагла воля зла, 
                                  щоб ти була лиш суржик, мішанина:
                                  щоб вічно недорікою була 
                                  на втіху скалозуба-міщанина!
                                   
                                  Хай давню жуйку міщанин жує[3],- 
                                  воскресли, піднеслися духом люди. 
                                  Бо в на світі совість, правда є, 
                                  і рідна мова є і вічно буде!
                                   


       [1] Двоголовий орел - символ царської Росії.
       [2] На прю - на боротьбу.
       [3] Тут мається на увазі облудне твердження прислужників царизму про те, що українська є не самостійною мовою, а діалектом російської.
Loading...
 
ПІДВАЛ САЙТУ