Гуде вітер вельми в полі — Віктор Забіла

Збільшити або зменшити шрифт тексту : Гуде вітер вельми в полі!Реве, ліс ламає;Плаче козак молоденький,Долю проклинає.Гуде вітер вельми в полі!Реве, ліс ламає;Козак нудить, сердешний,Що робить, не знає.Гуде вітер вельми в полі!Реве, ліс ламає;Козак стогне, бідолаха,Сам собі гадає:«Ревеш, вітре, да не плачеш,Бо тобі не тяжко;Ти не знаєш в світі горя,Дак тобі й не важко.Тобі все одно, чи в полі,Чи де ліс ламаєш,Чи по морю хвилю гониш,Чи криші здираєш:Солом’яні і залізні, —Яку не зустрінеш,Снігом людей замітаєш,В полі як застигнеш.Одірви ж од серця тугу,Рознеси по полю!..Щоб не плакався я, бідний,На нещасну долю.А коли сього не зробиш,Кинь мене у море!Нехай зі мною потоне,Нехай моє горе».

1836 – 1837рр.