Лірична балада Є. Гребінки «Човен»

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Творча спадщина Євгенія Гребинки дуже різноманітно. Більшу частину добутків письменника становлять байки, у яких він оригінально й художньо зовсім викриває споконвічні людські вади. Але є у творчому наробітку Гребінки й ліричні добутки. Одним з найвідоміших і доконаних творів Євгенія Гребинки є балада «Човен». Домінуючим напрямком у лірику в часи написання поезії був романтизм, тому й «Човен» витримана в традиціях романтизму

Цікаво, що незважаючи на те, що рішення ліричного героя є досить різка й категоричним, балада не втрачає від того свою красу й ліричність. Імовірно, було б непогано, якби й ми вміли вирішувати свою долю з таким ліризмом і красою, тоді, напевно, наше життя сприймалося б нами якось по-іншому:

Мене вразило те, що письменник, що жив понад сто років тому, виразив відношення до життя, яке властиве мені й многим моїм однольоткам: я теж упевнений, що для досягнення своєї мети кожна людина повинен щось робити, навіть якщо він почуває непевність або страх. Сам автор балади щиро зізнається у своїх побоюваннях, але вирішує не ховатися від миру, у надії на те, що зможе «виплисти» зі складних ситуацій, з якими він буде зіштовхуватися в життєвому морі: Як човнове море, для мене мир білий З дитинства здавався страшним; Так як сховатися? Не можна ж століття цілий Пробути із собою, одним. Прощай, мій спокій, пускаюся в море! І, може, недоля й люте горе Пограють із човном моєї. Балада «Човен» Євгенія Гребинки є глибоко ліричним добутком, що торкає читача своєю щирістю. Письменник мистецьки сполучає елементи фольклорних добутків, власні знахідки й думки, на тлі морально-етичних поглядів романтизму

Емоційну напруженість надає баладі ведучий її образ — образ човна. Цей образ, як по мені, є дуже глибоким. Човен у морі є уособленням особистості, що попадає в море подій і нестандартних ситуацій, у море життя. Образ човна містить певні елементи трагічності, які є в цілому характерними для романтичных добутків. Складне протистояння особистості й навколишнього світу й створює конфлікт, напругу, у поезії. Балада «Човен» дуже сподобалася мені не тільки змістом і образністю, але й художньою мовою. Гребінка використовує типові для фольклору порівняння й образи, ритміка наближена до народної пісні. Море життя з’являється перед читачем грізн і небезпечним: Заграло, запінилося синє море И буйні вітри по морю шумлять И хвиля гуляє, начебто чорні гори Одна за другий біжать. Як темна ніч, насупилися хмари В тих хмарах, немов голос небесного покарання За громом громи гуркочуть. Море розбиває човен на друзки, але ліричний герой не робить із цього висновку, що така доля очікує кожного, хто відправляється в далекі мандрівки по морю життя. Наскільки мені відомо, балада «Човен» є автобіографічною: сам Євгеній Гребинка повинен був покинути хутір, де він виріс, щоб відправитися в далеке плавання й скорити «біле світло». Мені дуже сподобалося те, що ліричний герой, незважаючи на свій страх перед миром, уважає потрібним це метафоричне плавання