"Все йде, все минає — і краю немає.
Куди ж воно ділось? відкіля взялось?
І дурень, і мудрий нічого не знає.
Живе… умирає… одно зацвіло.."
Цими рядками починається поема
«Гайдамаки». Розповідає вона про хлопчика Ярему ,який важко і довго працює на
старого жида Лейбу. У поемі описано всі біди , які припадали на наш народ в ті
роки. Все що пережили наші предки : біль,знущання, тяжку працю . Здається,ці муки ніколи не припиняться… . Але
ще не вмерла наша мова й український дух , ще живі між нами патріоти :
"А гайдамаки мовчки ждали,
Поки поганці ляжуть спать.
Лягли, і в голови не клали,
Що вже їм завтра не вставать.."
І піднялося українське повстання.
Жидів вбивали і народ наш визволяли. Повирізали всіх,в кого на совісті була смерть українця. Це було доволі
жорстоке повстання. У творі поет показував народ,який хоче визволити свою
країну від чужоземного поневолення . Народом був головний герой поеми – Ярема .
Молодий,сильний ,завзятий ,працьовитий хлопець. І це ще не всі хороші риси
Яреми,який втілив найкращі риси українського народу. Адже справді ми мирний і
трудолюбивий народ, який ніколи не зазіхав на чужу землю і владу . Та нас гнобили і нами маніпулювали
росіяни й австрійці . Ми втомлювалися й знову продовжували воювати за свою
свободу !
Шевченко дуже точно описав всі події , адже сам був кріпаком і ще від діда
слухав історії про славетне козацтво ,Гетьманщину і гайдамаків. Здається, щось
схоже є й було у Києві. Сучасні студенти, а потім і інші люди ,стомилися від неофіційного
правління Росії нами . Тому піднявся Євромайдан. Поема Шевченка «Гайдамаки»
закінчується смертно. Багато наших українців помирали :
"Ревуть собі й ревітимуть –
Їх люде минули;
А Україна навіки,
Навіки заснула."
Тарас Шевченко ставив перед собою мету надихнути наш народ на нову боротьбу за визволення.Але минуле перехрещується з майбутнім і в нас ситуація також не найкращаю Маємо надію , що сучасна влада зрозуміє людей й все буде
добре .
