Човен - Євген Гребінка

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...

Заграло,  запінилось  синєє  море,
І  буйнії  вітри  по  морю  шумлять,
І  хвиля  гуляє,  мов  чорнії  гори
Одна  за  другою  біжать.
Як  темная  нічка,  насупились  хмари,
В  тих  хмарах,  мов  голос  небесної  кари,
За  громом  громи  гуркотять.
 
І  грає,  і  піниться  синєє  море.
Хтось  човен  на  море  пустив,
Бурхнув  він  по  хвилі,  ниряє  на  волі,
Од  берега  геть  покотив;
Качається,  бідний,  один  без  весельця.
Ох,  жаль  мені  човна,  ох,  жаль  мого  серця!
Чого  він  під  бурю  поплив?
 
Ущухнуло  море,  і  хвилі  вляглися;
Пустують  по  піні  мавки;
Уп'ять  забіліли,  уп'ять  простяглися
По  морю  кругом  байдаки;
Де  ж  човен  дівався,  де  плавле,  мій  милий?
Мабуть,  він  не  плавле,  бо  онде  по  хвилі
Біліють  із  його  тріски.
 
Як  човнові  море,  для  мене  світ  білий
Ізмалку  здавався  страшним;
Да  як  заховаться?  не  можна  ж  вік  цілий
Пробути  з  собою,  одним.
Прощай,  мій  покою,  пускаюсь  у  море!
І,  може,  недоля  і  лютеє  горе  .
Пограються  з  човном  моїм.

1833 
Loading...
 
ПІДВАЛ САЙТУ