Збільшити або зменшити шрифт тексту : Мороз такий, аж річка горбить спину,Здувається і репає ненець.А я — книжки собі під куфайчину
Та й підтюпцем до школи навпростець.
А хата вслід мені, мов з-під руки,З-під стріхи видивляється з-за тину,Коли збігає стежка за горбки,
Все вище й вище тягне шию диму.
А скипень тисне, сутінки ранковіАж синіють у лихомань таку.Стою по цей бік річки на горбку —
По той бік хата в сонячнім вінкові.
Он дупла, вельми схожі на роти, —Розпозіхались верби, не доспавши.Пообвисали, інеєм припавши,
Мов сиві вуса, на стовпах дроти.
Світлінь — очей несила відвернути.Чого ж від неї боляче мені,Чого так серцю банно? Не збагнути,
Та й вікна хати по той бік сумні.
Стою на задубілому груддіТа все дивлюсь на хату сонцелику…Невже я, рідна, відчував тоді,
Що не побачу вже тебе довіку?
1971
Свежие комментарии