Loading...

Лист Тетяни до Онєгіна на українській мові - Олександр Пушкін (2 варіант)

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Я пишу вам – цього доволі?
Я забуваю, що я знать.
Тепер, я знаю - мою долю
Зневаги, може вкрити тать.
***
Та ви, в моїй нещасній долі
Коли не пожалкує і рідня,
Лиш ви моя броня.
***
Мовчати спершу я хотіла;
Мій встид, моя біда,
Маленька пташечка,
Що випасти боїться із гнізда.
***
Коли б надію я плекала
Хоч інколи зустріти вас,
В неділю, в церкві, чи у нас...
Щоб тільки чути вас, прикривши плечі,
Шаллю прозорою або легким зонтом
Сказати слово вам, пограючи бантом,
Чекати зустрічі в осінній холоднечі.
***
Ви видаєтесь не простим;
А ми… не блистимо нічим,
Хоч раді вам і раді простодушно.
***
Навіщо ви пришли до нас?
Забули нас просвіти вчення
Ніколи б я не знала вас,
Ставок, садочок, чай з варення…
***
Душі дівочі хвилювання,
З часом погаснуть (років п’ять?),
До серця я знайшла би друга,
Була би вірна я подруга,
Був би у мене добрий зять...
***
Хтось інший! Та ніколи в світі
Не подарую серця я!
То мій дарунок Афродіті…
То воля неба: я твоя;
***
Життя моє було прологом
Мого роману, ти - герой;
Дарований мені ти богом,
Вірність до скону – моя роль.
***
Ти у ві сні мені з’являвся,
Лицар, володар Термопіл,
Чарівний погляд підкрадався,
В душу твій голос проривався
Давно… але, то був не сон!
****
Ти, лиш зайшов і я пізнала,
Вся зашарілась, запалала
Це ти, підтакнув камертон!
Чи правда? Я тебе чекала
Як несподівано, вночі
В мені мелодія звучала,
Коли добро я дарувала
Печаль тамуючи в душі?
***
В ту мить приходило спасіння
Не ти , то лиш твое видіння,
В прозорій тиші промайнув,
Мене наповнило любов’ю?
***
Серце нещасне било кров’ю
Ким є ти; ангел, вельзевул?
Відрадник ти, охоронитель,
Підстіпної брехні цінитель?
***
Ти сумніви мої втіши.
А може це видіння мОє,
Обман заблудшої душі!
І заблукали ми обоє…
***
Хай буде так! Любов мою
Віднині вам я доручаю,
Я перед вами сльози ллю,
І тільки захисту благаю…
***
Лиш уяви; я тут одна,
Нерозуміння добиває,
Здається, виходу не має,
І мовчки гину, та хто зна?
***
Ти поглядом, як омофором,
Надію серця оживи
І сон тяжкий ти перерви,
Заслужено, стерплю я сором!
***
Закінчую! На вашу милість…
Стидом і страхом завмираю…
Мені порука - ваша честь
Я довіряю… я вмираю.
 
ПІДВАЛ САЙТУ