Loading...

Українська мелодія - Євген Гребінка

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...

 Нi,  мамо,  не  можна  нелюба  любить!

   Нещасная  доля  iз  нелюбом  жить.
   Ох,  тяжко,  ох,  важко  з  ним  рiч  розмовляти!
   Хай  лучче  я  буду  ввесь  вiк  дiвовати!"



   -  Хiба  ж  ти  не  бачиш,  яка  я  стара?
   Менi  в  домовину  лягати  пора.
   Як  очi  закрию,  що  буде  з  тобою?
   Останешся,  доню,  одна,  сиротою!



   А  в  свiтi  яке  життя  сиротi?
   I  горе,  i  нужду  терпiтимеш  ти.
   Я,  дочку  пустивши,  мовляв,  на  поталу,
   Стогнать  пiд  землею  як  горлиця  стану.



   "О  мамо,  голубко,  не  плач,  не  ридай.
   Готуй  рушники  i  хустки  вишивай.
   Нехай  за  нелюбом  я  щастя  утрачу;
   Ти  будеш  весела,  одна  я  заплачу!"



   Ген  там,  на  могилi,  хрест  божий  стоїть,
   Пiд  ним  рано  й  вечiр  матуся  квилить;
   "О  боже  мiй-милий!  що  я  наробила!
   Дочку,  як  схотiла,  iз  свiта  згубила!"