Самійло Васильович Величко — біографія

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Величко Самійло Васильович (бл. 1670, Полтавська обл. — після 1728) — український козацько-старшинський літописець.

Народився в козацькій (або священицькій) родині. У 1680-х рр. навчався в Києво-Могилянській колегії, де оволодів німецькою, польською, грецькою мовами, латиною. З 1690 р. служив канцеляристом у генерального писаря В. Кочубея; брав участь у військовому поході через Правобережжя, Волинь і Галичину на допомогу Польщі в її війні проти Швеції; пізніше служив у Генеральній військовій канцелярії, де мав доступ до секретних документів гетьмана І. Мазепи. У 1708—1715 рр. перебував у російській в’язниці за зв’язки з І. Мазепою. Після звільнення оселився в с. Жуки (біля Диканьки) Миргородського полку, де був учителем у родині Кочубея. Як людина освічена, мав власну бібліотеку, зібрав колекцію документів, які використовував при написанні літопису (історичні праці А. Гваньїні, С. Пуфендорфа, С. Твардовського, рукописні джерела тощо).

Самійло Величко — автор наймонументальнішого 4-томного козацького літопису, опублікованого в Києві більш як через 100 років після смерті автора. (1848—1849). Працюючи над літописом, він використав багато національних та іноземних історичних джерел і дав глибокий аналіз подій і фактів козацької історії за період 1647—1700 рр. У літописі автор розглядає, починаючи з часів Київської Русі, етнічно-історичні поняття «український народ» і «Українська держава» як самостійні суспільно-політичні структури, що історично склалися й мають далі розвиватися власним шляхом. Історію України він подає на широкому тлі політичного життя Польщі, Росії, Туреччини, Криму, Молдавії, Швеції, Угорщини та інших держав.

Літопис сповнений державницьких поглядів, козацьких волелюбних ідей, гарячого національного патріотизму. С. Величко наголошує, що український народ — «істинний, простодушний і щиросердечний», має великі культурні традиції. Він постійно нагадує, що «вся по обоїх сторонах Дніпра сущая Малая Росія, от древніх і старовічних времен бисть Отчизною козацкою», як її охрестив «рівноапостольний князь Володимир». Державним і суспільно-політичним ідеалом С. Величка були порядки, заведені в козацькій державі Б. Хмельницьким, а також ті відносини, що історично склалися на Запорозькій Січі.

Стиль літопису бароковий, героїчний, піднесений, іноді ораторський, часто строкатий, виграє яскравими барвами. Написаний книжною українською мовою початку XVIII ст., твір Самійла Величка не має собі рівних у тогочасній вітчизняній культурі. До текту додано чимало універсалів. листів. договорів та ін. історичних матеріалів.

ПОСИЛАННЯ: НАРОДЖЕНІ УКРАЇНОЮ. Меморіальний альманах. У 2-х т. — К.:ЄВРОІМІДЖ, 2002. — Т.1. — С. 298—299.