Loading...

Доля сільського вчителя в творах Б. Грінченка

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Борис Дмитрович прожив неповні 47 років і залишив прекрасні твори із життя українського народу. Його спадщина — це поезія, драматичні твори, переклади, фольклорні та етнографічні твори, збірки, історико - педагогічні теоретичні праці про школу та виховання. Взагалі, все, що стосувалося життя дітей, вчителів, було близьким письменникові. Працюючи на ниві народної освіти, він віддавав свої сили її розвиткові. Багато молодих, освічених людей того часу пішли «у народ», заснували школи для бідних дітей, лікарні, лікбези. Все це не схвалював царський уряд, бо вважав, що бідноту не треба навчати. Працюючи у земській управі, Грінченко писав про проблеми вчителів того часу.

В оповіданні «Екзамен» описав нелегке життя вчителя. Він мусить давати знання, але в школі немає найпотрібнішого: парт, стільців, книг. «І молодий вчитель працює понад свої сили. Ще вчора маленька, що волость віддала під школу, хатка завбільшки сорок квадратних аршин, почала чепуритися». У цих умовах і навчаються діти, але вони люблять свого вчителя і дуже стараються. А що з того? Приїздить до них на екзамен обмежений чиновник, який не знає ні арифметики, ні правопису. «...До цього треба додати хіба ще те, що, силкуючись удавати із себе пана, він без жалю нівечив і українську, і російську мови, нехтуючи першу і не знаючи другої». Ось цього «великоважного пана» з такою тривогою чекали діти та вчитель. Звичайно ж, він не оцінив ні старань дітей, ні праці вчителя. Дуже неприємне враження справив він на дітей.

Але для учнів їхній вчитель залишився справжнім другом, став найсвітлішою часткою їхнього життя. Тяжкою працею, зовсім не дитячими турботами сповнене воно. Мабуть, школа для них — єдина світла надія і відрада, а вчитель — не тільки друг, але й помічник і захисник у їхньому тяжкому житті. Це дуже яскраво показано у творі «Украла». Дівчинка вкрала хліб у своїх товаришів, щоб віднести його додому, бо нічого їсти в цій сім'ї. Крадіжка сама по собі неприємна річ, а коли вкрадеш у своїх друзів — це ще більший сором. Учитель повів себе дуже мудро, захистив Олександру. Тим самим дав зрозуміти, що не можна так чинити. Він зробив крок назустріч дитині, і як результат — чесне життя цієї дівчинки. Страшно подумати, що було б, якби вчитель дозволив учням побити її, осоромити. Він не тільки зберіг душу дитини, а й навчив своїх учнів прощати та співчувати іншому.