Loading...

Ярослав Олександрович Галан - біографія

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Ярослав Олександрович Галан ( 27 липня 1902, Динів, нині Підкарпатського воєводства, Польща — † 24 жовтня 1949, Львів) — український радянський письменник, журналіст, громадський і політичний діяч.

Псевдоніми, криптоніми: Яга, Мирон Яро, Володимир Росович, Ігор Семенюк та інші
Дата народження: 27 липня 1902
Місце народження: Динув (Австро-Угорщина)
Дата смерті: 24 жовтня 1949 (47 років)
Місце смерті: Львів

Народився у сім'ї службовця. Закінчив гімназію у Перемишлі (нині місто Перемишль, Польща). Навчався у Віденському університеті (1922–1926) та Краківському університеті (1926–1928).

Від 1924 — член Комуністичної партії Західної України (КПЗУ).

Викладав польську словесність в українській приватній гімназії в Луцьку. 1929 позбавлено права на педагогічну роботу в межах тогочасної Польщі як члена КПЗУ й активіста прокомуністичної організації революційних письменників «Горно» у Львові.

1930–1932 — співробітник львівських часописів «Вікна» (друкований орган «Горна») та «Нові шляхи». 1932–1939 жив із випадкових заробітків.

1932 до УСРР на навчання виїхала дружина письменника — Ганна Галан (Геник). 1937 її, студентку Харківського медичного інституту, за фальшивим звинуваченням арештували й невдовзі стратили.

1935 Галану відмовлено в радянському громадянстві.

Письменник брав активну участь у комуністичному підпіллі, в підготовці та проведенні Антифашистського конгресу діячів культури (Львів, 1936).


Надгробок Ярослава Галана на Личаківському цвинтарі у Львові
Перебував під наглядом поліції. Галана двічі заарештовували — 1936, 1937.

Після приєднання Західної України до СРСР працював кореспондентом львівської обласної газети «Вільна Україна» (1939–1941), республіканських газет — «Правда Украины» та «Радянська Україна» (1942–1948).

Під час війни був коментатором на радіостанції імені Тараса Шевченка (Саратов, 1942), на радіостанції «Радянська Україна» (Москва, 1943) та на пересувній прифронтовій радіостанції «Дніпро» (1943), працював у групі журналістів при ЦК КП(б)У.

Від листопада 1945 до квітня 1946 — спеціальний кореспондент газети «Радянська Україна» на Нюрнберзькому процесі.

У воєнні та повоєнні роки Ярослав Галан засуджував ідеї української державності, називав українську революцію «жовтоблакитний маріонетковий балаган типу 1918 року», засуджував ОУН, УПА, а також греко-католицьку церкву. Його стаття «Плюю на Папу» стала відповіддю на відлучення його від Церкви папою Пієм XII.

Перебуваючи на Нюрнберзькому процесі, він дізнався про факти переслідування нацистами християнських церков, в тому числі католицької церкви, бо вони були вказані в одному з обвинувачень керівництву Третього Рейху. Під час слухань, зокрема, озвучувались цифри 237 храмів та 67 капличок католицької церкви, знищених режимом Третього Рейху. Однак багато творів Галана були спрямовані проти католиків, він звинувачував їх у співпраці з нацистами, писав у памфлетах про взаємну підтримку нацистів та Ватикану, незважаючи що Ватикан ще в 1937 році офіційно засудив нацистський режим. У творах письменника вимальовується яскраве звеличення тогочасної радянської влади. Ярослав Галан у своїх творах змальовував життя західних українців в сталінському СРСР, як «велич визволеної людини», оминаючи факти масових репресій над населенням

Вбитий у робочому кабінеті. Смерть спричинили 11 ударів сокирою по голові, причому більшість з них була нанесена вже після смерті. Вважається, що приводом для вбивства стали антиклерикальні памфлети письменника. Василь Кук, командувач УПА та сучасні дослідники припускають, що замах був організований співробітниками МДБ з метою дискредитації націоналістичного підпілля в очах громадськості (вбивство вчинили два бойовики ОУН-УПА, один з яких був особисто знайомий з письменником). Микита Хрущов особисто інформував про смерть Я. Галана Йосипа Сталіна, причому для «колориту» сказав, що вбивці користувалися гуцульською сокирою-барткою.

Вшанування пам'яті
За часів СРСР користувався у влади великою повагою, у липні 1977 видавництво «Наукова думка» на вшанування 75-річчя з дня його народження стотисячним тиражем випустила першу книгу чотиритомного видання творів Галана.

На честь Ярослава Галана названі вулиці в кількох населених пунктах колишнього СРСР. У Харкові названа іменем Ярослава Галана вулиця, яка розташована поряд з медичним університетом, де навчалася його розстріляна дружина.

У липні 2012 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про відзначення 110-річчя з дня народження видатного українського письменника-антифашиста Ярослава Олександровича Галана».[10]

ТВОРЧІСТЬ
З усього, що написав Галан, особливе місце займає романтична повість «Гори димлять» (1938, польською мовою).

П'єси:

«Дон-Кіхот із Еттенгайму» (1927),
«Вантаж» (1930),
«Вероніка» (1930),
«99 %» (1930),
«Осередок» (1932),
«Недоспівана пісня» («Під золотим орлом», 1947),
«Любов на світанні» (1949).

Премії та нагороди
1952 — Сталінська премія за книгу «Вибране» (посмертно).
Нагороджено двома орденами Знак Пошани та медалями.
 
ПІДВАЛ САЙТУ