Над полем сохлим
Мертві вітряки,
Немов хрести над віршем
Відзабутим...
Руки несила підвести...
Ще гірша, о, ще гірша
Доля буде.
І поле й голод.
Це все - ти.
Шляхи - твої пошорхлі руки.
Над тим, що пишеш,
Ці хрести
І в борознах твоїх не зійшли звуки.
Сій же строфи люте насінин,
Сій же,
Поки рідіє твій син твого сина.
Сій же,
Пазурями землю копай,
Лушпайя
Сій бараболі -
Ще карам не край,
Ще боротись довго за волю.
1921. ОБІРВАНІ СТРУНИ... Нью-Йорк, 1955. с. 212.
