Loading...

Твір-роздум «Чіпка, головний герой роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», правдошукач чи вбивця?»

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
У своєму романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панас Мирний вдало та реалістично змальовує вплив суспільства на долю людини, перетворення звичайного селянського хлопця-правдошукача на жорстокого та холоднокровного вбивцю. Читаючи твір кожен задумується над тим, ким насправді є головний герой: чоловіком, що лише шукав справедливість, або ж злочинцем, котрий тільки вигадував собі випрасовування. Я вважаю, що Чіпка є злодієм та вбивцею, адже в тих соціальних умовах, котрих зростав і жив парубок, він не міг стати іншим.

Прикладом цього є ставлення дітей до Чіпки: ще будучи малим він вже відчував на собі всю несправедливість людей, терпів їх насмішки, що і зародило маленьку частинку ненависті і злості до оточуючих. Саме це і дає поштовх до найперших злочинів хлопчика. він спершу видовбує очі в образа, хоча й знає, що такого робити не можна: «Ухопив стільця, стеребив на лаву, знайшов ножа, зліз на стілець та й повидовбував очі в образа!» А згодом він спроможний зробити боляче іншій істоті, вбити її: «Як схопить горобеня, як крутне за головку…Не вспів оком моргнути, – в одній руці зостався тулубець, а в другій – головка». Ненависть у серці Чіпки з роками тільки зростала, і перетворювалася у неприязнь до рідною матері: «Спершу-таки боявся матері, а далі – звик уже й до бійки, хоч як вона глибоко іноді в серце впивалася, до живих печінок доходила… Ой злий же він був тоді! Ой лютий! Він би зміг, – матері очі видрав, або сам собі що заподіяв,якби не баба…». На мою думку, він не мав права так себе поводити з нею, адже якою б не була Мотря, як би його не лаяла, вона – мати, котра бажала своїй дитині тільки добра, не досипала ночами, працювала з ранку до ночі, аби Чіпці було що з’їсти та що вдягнути. Коли ж той виріс, то слів подяки так і не промовив, а вчинив навіть навпаки: «Тільки Чіпка, як пішли волосні, розпалився, як огонь, налаяв п’яний матір «сучкою» і нахвалявся побити…».

Іншим прикладом того, що Чіпка був злочинцем є його сформоване ставлення до оточуючих. Вирісши, він вже не шукав правди чи справедливості, як раніше, а лише звинувачував у всьому людей, мріяв про помсту і обкрадав односельчан, начебто відбираючи своє, не бачачи в цьому кримінальності: «Добре діло вкрасти…Прийшов, узяв чуже – і в тебе є…». На той час Чіпкою правила сліпа помста, адже він винив як чесних осіб, так і панів, котрі наживались на інших, як паразити. Окрім цього, хлопець постійно шукав захисту у горілці, бо думав: нап’ється, й усе стане добре. Я гадаю, що все це призвело до найбільшого злочину: вбивства цілої родини з вісьмох чоловік. А якщо людина вбиває когось, то їй немає виправдовування, бо в яких би злиднях вона не існувала, життя іншого не має бути принесене у жертву безглуздому «пошуку правди».

Отже, Чіпка є злочинцем, адже протягом роману ми можемо спостерігати його шлях від правдошукача до вбивці, як психологічно обґрунтовує це автор.