Збільшити або зменшити шрифт тексту :
Дата | Подія |
---|---|
27 серпня 1856 | Іван Якович Франко народився у підгірському виселку Нагуєвичі Дрогобицького повіту в родині сільського коваля. |
1862–1864 | Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна. |
1864-1867 | Потім у так званій нормальній школі при василіянському монастирі Дрогобича. |
1871 | Франко написав свій перший вірш про смерть батька. |
1872 | У молодого гімназиста померла і мати, яку він дуже любив. |
1874 | Вірш «Народна пісня» |
Влітку 1874 | І. Франко подорожує вперше самостійно по Підкарпаттю. |
26 липня 1875 | Закінчив Дрогобицьку гімназію. |
Восени 1875 | Вступає на філософський факультет Львівського університету. Повість «Петрії і Довбущуки». |
1878 | Разом з Михайлом Павликом засновує часопис «Громадський Друг», який після конфіскації виходив під назвами «Дзвін» і «Молот».«Каменярі». |
1880 | Франка вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. Після тримісячного ув’язнення Франко перебував під наглядом поліції, був змушений припинити навчання в університеті.«Вічний революціонер»,«Не пора…». |
1881 | Франко став співвидавцем часопису «Світ». Повісті «Boa constrictor», «Борислав сміється». |
1882 | Працював у редакції часопису «Зоря». Повість «Захар Беркут». |
1883–1885 | Працював у газеті «Діло». |
1886 | Познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ольгою Хоружинською, у травні взяв з нею шлюб у Павлівській церкві Колеґії Павла Галагана. Одруження Франка-галичанина з «українкою» сприймалося тодішніми киянами як уособлення духовної і політичної єдности Західної та Східної України. |
1887–1897 | Був довголітнім співробітником польської газети «Kurjer Lwowski». Збірка «З вершин і низин». |
1888 | Франко деякий час працював у часописі «Правда». |
1889 | Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт письменника. |
1890 | За підтримки Михайла Драгоманова Франко став співзасновником Русько-Української Радикальної Партії, підготував для неї програму, |
1893 | Соціально-психологічна драма «Украдене щастя». |
1890–1895 | Разом з Михайлом Павликом видавав півмісячник «Народ». Віршована історична драма «Сон князя Святослава». |
1896 | Збірка «Зів’яле листя». |
1897 | Збірка «Мій Ізмарагд». |
1897-1898 | Радикальна Партія висувала Франка на посла віденського парламенту й галицького сейму, але — через виборчі маніпуляції адміністрації, провокації ідеологічних та політичних супротивників — без успіху. |
1899 | В Радикальній Партії почалась криза, Франко спільно з народовцями заснував Національно-Демократичну Партію. |
1900 | Збірка «Із днів журби» |
1904 | Полишив активну участь у політичному житті. |
1905 | Поема «Мойсей». В «Одвертому листі до галицької української молодежі» Франко писав: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…» |
1906 | Програмова збірка «Semper tiro». |
1908 | Cтан здоров’я Франка значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. |
1910 | «Нарис історії українсько-руської літератури». |
1911 | «Давнє і нове». |
1913 | «Студії над українськими народними піснями».Вся Україна святкувала сорокарічний ювілей літературної праці Франка. |
28 травня 1916 | Помер Іван Франко у Львові. Через два дні відбулось кількатисячне урочисте прощання на Личаківському цвинтарі. Спочатку письменника поховали у чужому склепі (родини Мотичинських), через 5 років домовина з прахом Франка (розпізнана з допомогою Ольги Роздольської) була перенесена в окрему могилу, відому своїм пам’ятником (споруджено 1933-го року), на якому Франко-каменяр «лупає сю скалу». |
Свежие комментарии