Збільшити або зменшити шрифт тексту :
У драматичній поемі «Свіччине весілля» доля подільського майстра Івана Свічки переплитається з долею України, поєднуючи особисте і вічне. Цей твір запам»ятається мені на все життя.
Драматургія І Кочерги – помітне явище в антології укр. літ – ри 20 століття. Він пройшов тернистий шлях від театрального критика, що писав комедійні фарси російською мовою, до глибоко національного драматурга, що усвідомлював роль своїх творів для осмислення складної історії народу. У його п’єсах, про що б вони не були («Свіччине весілля», «Майстри часу», «Ярослав Мудрий»), завжди присутні гострі конфлікти, поставлені глибокі морально – філософські проблеми, але завжди є щось від казки. Іван Кочерга в одному з кращих творів — п’єсі «Свіччине весілля», не збирався замикатись на суто історичному описі подій.
Київ… Русь… Україна… Ці слова з глибокою шаною і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо вони духовно єднають нас із землею своїх предків, родоводом українським, його славною і водночас трагічною історією…
Довгий і тяжкий шлях судився Україні. І. Кочерга у п’єсі «Свіччине весілля» розкриває боротьбу трудящих Києва за правду, за волю, за світло, боротьбу проти влади литовських князів.
Хочу підкреслити, що сила «Свіччиного весілля» не стільки в символічності, скільки в об’єктивному відтворенні життя.
Іван Свічка — центральний образ поеми. Ватажок ремісників, він упевнений, що в людському житті має бути справедливість. Тому Свічка тяжко переживає підневільне становище трудящого люду, бере близько до серця його болі й страждання, але не впадає у відчай. Виявляючи далекоглядність, Іван переконує ремісників:
Коли добром ніхто не дасть нам світла,-
Його здобути треба — не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви.
І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не засвітила.
Ремісники обурені утисками литовського панства, а Іван Свічка рішуче заявляє:
…життя не пошкодую,
А привілеї наші поверну!
Герой повертається з грамотою на Поділ, відразу віддає її ремісникам, щоб «розсіяти нарешті сум нічний». Він закликає боронити свої права «грудьми і мечем».
Герой свято вірить, що в майбутньому трудящі звільняться від експлуатації і стануть незалежними:
…Для вільного народу
Колись зоря займеться світова.
Він впевнений, що мир і благополуччя самі не прийдуть, хоч Свічка — не прихильник кровопролиття. Та переконавшись у тому, що мирні акції не допоможуть, Іван закликає все трудове Поділля до збройної боротьби, щоб силою утвердити правду в житті.
Меланка на перший погляд не поділяє бунтарських ідей свого коханого — боротьбою здобути світло трудящим. Проте в простої дівчини розвинене почуття людської гідності. Для неї
…Світло любе, як воно
Своє проміння ллє в затишній хаті…
Риторичним запитанням Меланки «Чи є така сила, щоб свічку цю у мене загасила?» автор передав глибокі людські почуття, що межують з одержимістю.
Символічними є образи Івана і Меланки, вони — втілення героїзму і прагнення українського народу до незалежності.
Моя Україна засвітила мирну свічку волі і незалежності. Та чи зуміємо ми зберегти це довгожданне, вистраждане світло?..
Свежие комментарии