Loading...

Твір-роздум на тему : Риторика-це наука чи мистецтво ?

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Красномовство - вміння гарно відтворювати свої думки. Іноді красномовство слугує засобом для маніпуляції. Існує багато психологічних прийомів, щоб впливати на інших шляхом красномовства. Гарно висловивши свої думки, людині можна нав'язати свою думку і вплинути на її рішення. Варто пам'ятати, що красномовство не повинно переростати в демогогою, фундамент якої є саме красномовство. Щоб побачити на практиці можна привести такий приклад: політики дуже часто переконують нас в чомусь, а перемагає саме той, хто краще доводить нам свою програму, шляхом того ж красномовства. І справжні, найвпливовіщі в історії події здійснилися саме завдяки красномовству й підтримці народу.

Ораторське мистецтво виникло в Елладі, звідти поширилося на Стародавній Рим, а згодом — в новочасну Європу. У братських школах барокової доби риторика (наука красномовства) була обов’язковою дисципліною. До неї входила поетика, що викладалася як один з навчальних предметів “семи вільних мистецтв”. Студентів Києво-Могилянської академії заохочували до написання та проголошення “орацій”, а викладачів — до розробок стилістики. Пізніше риторика втратила своє первісне значення — її почали тлумачити як мовлення зовні привабливе, але позбавлене внутрішнього змісту… Неоднозначно сприймається риторика і сьогодні. Для одних красномовство — суспільна мірка, один із критеріїв оцінювання особистості; для інших — річ маловідома, а то й зовсім незнана.

Щодо мене, то я — за риторику в школі, у вищих навчальних закладах (хай там готують інженерів, космонавтів, вчителів чи програмістів). Бо кожен повинен уміти “красно” говорити, будь-яке питання за будь-яких обставин викласти струнко, логічно, пам’ятливо, переконливо й у гідному виконанні. Для цього треба знати багато — історію і філософію, закони і цивільне право, літературу, мистецтво. І вміти треба багато — встигати стежити за рухами тіла, і за виразом обличчя, і за жестами, і за звуками та відтінками голосу…

І пам’ять треба мати чудову — скарбницю знань. Ловлю себе на тому, що погоджуюся з усіма думками Цицерона — мудрий був чоловік. Чи не так? Кажуть, що кожен із нас в душі трохи поет. А як казав мудрець, “…між поетом і оратором багато спільного: безліч способів прикрашання промови у них схожі й однаково доступні. Правда, поет більш скупий у ритмі й більш вільний у вживанні слів”.