Loading...

Твір на тему: «Порівняльна характеристика Вільгельма Телля і Геслера»

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Основною темою драми Фрідріха Шиллера «Вільгельм Телль» є визвольна боротьба народу за свою свободу та незалежність. Однак не менш уваги автор п’єси приділяє і протистоянню двох основних персонажів твору – Вільгельма Телля і австрійського намісника Геслера. Найбільш яскравою сценою цього протистояння є оповідь про те, що Телль не піддався знущанню австрійця і не виконав його наказ вклонятися повішеному на палці капелюху намісника. За це Геслер наказує Вільгельму стріляти у яблуко, яке він поклав на голову сина Телля Вальтера. У душі селянина деякий час триває внутрішня боротьба, він навіть перепрошує австрійця, але Геслер не звик змінювати свого рішення і зовсім не жартує зі своїми вимогами. Телль дуже хвилюється, але готується до пострілу, при цьому ховає одну стрілу за пазуху (це для намісника), та врешті решт прицілюється і влучає у яблуко.
Винятковий героїзм селянина не дивує ката, який за правдиву відповідь Телля про призначення захованої стріли ув’язнює стрільця. Та під час сильної бурі на озері Вільгельм Телль випадково звільняється і тікає від австрійця. Подальше своє життя він убачає у помсті кривдникові. У своїх роздумах герой п’єси обґрунтовує провину намісника не тільки щодо себе особисто, а й щодо інших його співвітчизників, твердо вирішуючи його покарати. Влучний стрілець обирає зручне місто для пострілу на узбіччі кривої дороги, якою часто їздив австрієць. Під час очікування свого ворогу Телль стає свідком зіткнення намісника з бідною жінкою, яка молила Геслера про звільнення з ув’язнення її чоловіка, стоячи навколішки. Коли жінка кидається в ноги австрійцю, Телль випускає стрілу і влучає ворогові прямо в серце, та той ще встигає подумати, що то була стріла Телля.
Саме ця сцена вважається головною сценою п’єси. Та постріл Телля був скоріш символічний, адже він став сигналом до боротьби швейцарського народу проти австрійських загарбників. Крім того, цей епізод найяскравіше розкриває риси характеру обох головних персонажів п’єси.
Щодо Вільгельма Телля, то ми бачимо його як хазяйновитого селянина, гарного мисливця і влучного стрільця, він дбайливий чоловік і батько, а крім того – гуманна людина. Такі якості головний герой драми отримав не випадково, адже це якості швейцарського народу, який був рівний австрійцям і мав природне право на державну самостійність і самовизначення. У протистоянні Вільгельма Телля і Геслера Фрідріх Шиллер підводить нас до ідеї неприпустимості порушення будь-ким природних прав людини (випадок з вимогою Геслера стріляти у яблуко на голові дитини), а також до ідеї особистої свободи і гуманності кожної людини, незалежно від приналежності і стану. Як свідчить епіграф до мого твору, я вважаю, що Вільгельм Телль має чуйне і добре серце, тому він допомагає всім, хто цього потребує. Він прагне не лише соціальної, але й духовної свободи. Телль – не просто месник. Це не лише реалістичний, а й романтичний герой.
У той же час Геслер зображений у п’єсі як самовпевнена людина і жорстокий кат швейцарського народу. Він чекає від швейцарців лише покори і ставиться до них з ненавистю.
«Геслер – наймолодший в роду,
лиш лицарським плащем він володіє,
Тому й на щастя чесної людини

Він злобним оком скоса поглядає».