Loading...

Твір на тему: Зараження борців за народну волю в поезіях П. Грабовського

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Екзаменаційні твори з української літератури. Для мене — та хіба тільки для мене — П.А.Грабовський ототожнюється з ідеальним образом людини, поета, чий героїчний (чистий образ) і величний талант назавжди залишається прикладом людської гідності, душевної краси, благородства й величі.
38 років життя подарувала йому доля, і 20 з них — це переслідування, тюрми, етапи й заслання. Ще з юнацьких літ у нього з’являється бажання «піти на муки за народ, се була якась невідхильна потреба серця». Тематика поезій Грабовського була пов’язана з необхідністю боротися проти того ладу, який зумовив злидні, горе, обездоленість мільйонів.
Поезії «Надія», «До товариства», «Думка тюремна», «Вночі» — художні свідчення глибокої переконаності поета в справедливості визвольної боротьби, розгорнутої кращими синами народу. В поезії Грабовського оспівується борець, якого не можуть звернути з обраного шляху ніякі муки і переслідування. Наче перегукуючись із словом Франкових каменярів, які знають, що щастя, за яке вони ведуть боротьбу, здобудуть тільки їхні нащадки, Грабовський у вірші «Думка тюремна пише»:
  • За з’язнем в’язень одстраждає,
  • Але настане легкий час, —
  • І добрим словом спогадає
  • Потомок вільний мертвих нас!
Яка світла і непохитна віра в майбутнє живе в серці героя Грабовського, в серці самого поета! Все це писалося в часи, коли «і в минулому могили, і попереду — хрести», коли, за висловом поета, «як то вельми треба сили, світлу віру понести». Треба було знайти в собі сили, волю, щоб стати дужчим за ворога — і тоді «за годиною прокляття, мук, кайданів та «крові» — прийде жадане панство свободи».
Впевненістю у торжестві «панства свободи» пройнято поезію «Не раз ми ходили в дорогу». Письменник майстерно відбиває суспільний настрій, художньо узагальнює його, переконливо розкриває віру борців у справедливість свого чину — (оптимістична наснаженість) — такі особливості твору. Образ борця за народну волю у Грабовського не має конкретно-індивідуальних рис. Письменник прагне до створення узагальненого образу. Це здебільшого вірш-заклик або вірш-роздум, де розкриваються труднощі борців за народну волю і вказуються шляхи до подолання зневіри. Мужній, стійкий характер борця за народну волю змальовано у вірші «Справжні герої».
  • Моя хвала живим, як і помершим,
  • Отим борцям за будуче Русі,
  • Тим страдникам за друзяків найпершим,
  • Що сяють нам у чарівній красі!
  • Саме цим героям поет співає хвалу.
  • Перед ними я стану на коліна,
  • Героям тим подяку я зложу.
Справжні герої — це узагальнений образ борців, які безстрашно йшли в народ в ім’я майбутнього. Справжні герої не бояться мук, страждання, їх справа ніколи не загине, і прийде той час, пише поет, коли «окриють їх колись вінки немручі». Продовженням теми зображення борців за народну волю є поезія — розум «Уперед» Тільки вперед і вперед! Так звучать рядки одного з найкращих віршів П.Грабовського.
  • Уперед до звершення замірів,
  • Що поклав дев’ятнадцятий рік;
  • Скиньмо владу катів-бузувірів,
  • Щоб людиною став чоловік!
Це заклик до сучасників скинути «кормигу гидливу», звільнитися від рабського страху, одностайно виступити проти «хижих порядків», проти зла. Автор закликає до боротьби з темними силами реакції тих, «хто не хоче конати, статись трупом гнилим живучи», під владою «катів-бузувірів», закликає до бою святого, до повалення і знищення самодержавства.
Оптимізмом, глибокою вірою в перемогу народу пройнятий цей твір. Це є бойовий заклик борців за народну волю. «Життя — неминуча борба». У кожній строфі вірша відчувається цей заклик і глибока віра в те, що «побачать вбогі України — діти будуче славетне, будуче прекрасне!» Прийдешнє покоління оцінить по заслугах нелегку їхню боротьбу.
  • Уперед проти зла однодумно!
  • Розрослася ворожа юрба.
  • Не гадаймо прожити безсумно
  • Бо життя — неминуча борба.
Революційним пафосом пройнято вірш П.Грабовського «Надія», що ввійшов до збірки «Пролісок», Як і поезія «Уперед», цей твір належить до вілюйського періоду життя поета на засланні. Проголошуючи віру в перемогу народу, поет звертається до своїх сучасників зі словом надії. Цим словом і починається вірш «Надія»:
  • Не зітхай так безнадійно,
  • Скорбних уст не замикай,
  • Рук не складуй ще подвійно,
  • З лату битви не тікай.
Заклик не тікати «з лану битви» вселяв людям віру в перемогу світла над темрявою і надихав їх на боротьбу. Головним образом у вірші «Надія» є народ, який візьме владу в свої руки, саме через образ народу проводиться поетом зображення борців за волю.
Поет вірить, що його закличне слово розбудить народ. Він візьме владу в свої руки, і прийде царство свободи.
Про страдницьке життя і героїчну боротьбу засланців розповідають поезії «На пам’ять», «В далечінь», «До Н.К.С», які присвячені товаришці по засланню П.А.Грабовського — Надії Костянтинівні Сигиді. Про страдницьке життя і героїчну бероть у засланців розповідають ці поезії. Хоч зустріч Грабовського з Сигидою була короткочасною, але залишила глибокий слід в обох на все життя. її поет називає щирою, рідною, святою. Смерть Сигиди була ударом для поета. Вона викликає у нього не лише тугу і сльози, а ненависть, почуття помсти, зміцнює сили для боротьби.
  • Пом’януть твій образ бездольці закуті,
  • Перлинами сльози колись заблистять!
  • пише поет у вірші «В далечінь»
Трагічна і героїчна смерть Н.Сигиди утверджувала життя. Грабовський це підкреслює у вірші «До Н.К.С»: «Неволя живої душі не уб’є». У цьому циклі поет показує конкретних борців за свободу, які часто гинули, але їхня справа жила і закликала прийдешні покоління вперед, до кращого майбутнього. Схилімось же в пошані перед пам’яттю Павла Грабовського, який   в   умовах   страшного   лихоліття  сміливо   йшов   шляхом боротьби за світле майбутнє людини-трудівника, який своїм мужнім голосом запалював на боротьбу сотні й тисячі нових борців, якого ніщо в житті не змогло поставити на коліна.