Loading...

Осуд обмеженості, облуди, карєризму, міщанства в повісті О. Кобилянської «Людина»

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Середовище, що оточує, має великий вплив на формування вдачі, поведінку та вчинки людей. Ольга Кобилянська у своїй повісті «Людина» майстерно схарактеризувала інтелігенцію середнього достатку глухого провінційного містечка. Передусім це родина головної героїні – Олени Ляуфер.
Батько, Епамінондас, був царським лісовим радником, доволі впливовою людиною, але він лише пиячив та скаржився на життчя. А скаржитися було чого: син, на якого покладалося багато надій, не хотів навчатися, ледве склав іспити, а на військовій службі пиячив, грав у карти та ледарював. За цей час авн наробив великих боргів та ввів сімю в матеріальну скруту.
Батька звільнили з роботи, проте він не вважав себе винним і відповідальним за матеріальний стан родини. Товариші по чарці підказують вихід – вигідно видати заміж дочку. Чоловік не зважає на те, що дівчина кохала іншого й тяжко переживала його смерть, він вважав, що дочка – його цілковита власність. Опір Олени спричиняє його страшенну лють, образи, лайку й навіть прокльони. Пан Ляуфер був грубим, жорстоким тираном у родині, вважав, що найголовніше для дівчини – танці, музика, господарство, «вигідна партія», а її самостійна праця – то безчестя для сімї.
А що ж мати Олени? Це була добра жінка, яка була змушена коритися волі чоловіка. Вона щиро мріяла, що її син Сидор зможе досягти вершин, що з нього будуть люди, і те, що хлопець не бажав навчатися, вона не вважала за лихо та потурала йому в усьому.
Страшним для пані радникової, як і для її товаришок, було те, що її дочки читали серйозні книжки, виступали за рівність чоловіків і жінок, обговорювали питання суспільного життя, не хотіли сприймати усталений лад. Пані радникова ненавиділа Стефана Лієвича, який «забивав дурницями» голови дочкам, картав її любого синочка за розгульне життя. Після смерті сина та повоного занепаду матеріального стану родини, жінка віддалася на волю обставин, а потім – на ласку доньки Олени, яка тепер на на собі «тягнула» всю родину.
І тільки коли Олена наважилася врятувати родину, вийшовши заміж на нелюбого, але багатого чоловіка, у пані радникової відродилася колишня пиха й зарозумілість, презирство до нижчих за неї станом.
Отже, нікчемні порожні балачки, пияцтво, картярство, облуда, користолюбство, презирство до нижчих станом, байдужість до суспільно корисного життя – такі характерні ознаки інтелігенції провінційних містечок. І саме це письменниця засудила в повісті своєю майстерною розповіддю. Міщанство живуче, і багато його рис, на жаль, зберігається й у нашому суспільстві.