Твір на тему: "Яким має бути ставлення суспільства до людей похилого віку"

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Кожен скаже, що добре і з повагою. Це на словах. А чи так завжди буває на ділі?
У всьому світі, особливо в розвинених країнах, населення старіє, збільшується відсоток людей пенсійного віку. І не завжди держава в здатна нормально забезпечити життя людей похилого віку. Це ми бачимо й у себе, в Україні. Добре, звичайно, коли бабуся і дідусь живуть у родині дорослих дітей, коли є онуки. Або якщо старі живуть окремо, але де-небудь поблизу. І матеріальних проблем у них менше, і - найголовніше - вони відчувають себе, як і раніше потрібними, допомагають і ділом, і добрим словом.

Взагалі, я вважаю, що до людей похилого віку треба ставитись як мінімум з повагою. Це люди, які прожили значно богато нашого. В їх житті було багато сумних, гірких, жахливих моментів, бо більшість з них пережили війну, голод, причому в ті часи вони були зовсім дітьми, або юнаками. Вже доведено вченими, що психіка формується саме в дитячому віці, тому бажано ніяких стресів, дитина повинна жити в гармонії, відчувати до себе добре ставлення. А під час війни, їм прийшлося пережити такі жахіття, що, як то кажуть, нам й не снилося. Наприклад моя бабуся у віці 9-10 років носила на спині величезну в'язанку хворосту щоб було чим зігріти оселю, й зараз, вже в похилому віці вона згорблена через це. І таких багато. Наші діди й прадіди юнаками йшли на фронт. багато з них в достатньо молодому віці поверталися додому вже сивими. Взагалі, я вважаю, що найстрашніше, що може бути - це війна, й мені болче й гірко дивитися я к наші ветерани, що пережили такі жахіття тепрплять насмішки з боку "крутої" молоді. Навіть раз була свідком такої сцени: у парку старенька бабуся сиділа на лавці й лускала насіння, раптом підішла компанія почали з неї глузувати, сказали:"Йди звідси, бабцю, тобі тут не місце". Але вибачте, де ж тоді місце таким людм? Ми останнє покоління, що бачить ветеранів, ми повинні бути вдячними їм за свободу, а ми...мені інколи дуже соромно за своїх однолітків. 
Це я взяла дуже загально. Наприклад, буває й таке, що онуки соромляться своєї старенької бабусі, її тремтячих рук, як на мене це не справжні онуки. Є діти, тай онуки теж, які тільки й чекають як бабуся піде до Бога в гості, а їм підпише квартиру, або просто постійно вимагають зі старенької матері/бабусі гроші. Як на мене, в таких людей нема не совісті не почуття людського взагалі. Також, дуже гірко чути про те, що багато стареньких стають цілллю аферистів, багатьох б'ють, граблять, інколи власні діти або онуки. Й тоді, постає питання? Що за свавілля? Куди йде наш світ? Де ті хлопці та дівчата. що повинні переводити навіть чужих бабусь й дідусів через дорогу, допомогати донести важкі пакети, хоча б просто ставитись з повагою? Мабуть, вони просто зникли. Бо зараз, світ, нажаль прямує до безодні де стареньким, на думку занадто "крутої молоді" нажаль, немає місця.
Loading...
 
ПІДВАЛ САЙТУ