Loading...

Україна - центральний образ лірики Є. Маланюка

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
 З Україною в серці. (Є. Маланюк 48 років прожив в еміграції - це життя поза Україною, але з нею в серці. Тому центральним образом його лірики є образ України - її доля, її історія.) 
 Україна в мріях і в творчості Євгена Маланюка. 
1. Болісне почуття розлуки з рідним краєм - головний мотив творчості поета-мислителя в еміграції. (Трагедія життя митця в еміграції в тому, що життя карало його самотою і ностальгічним болем за рідним краєм. Україна проходила в мріях, з'являлася у снах, в його поезії.) 
2. Маланюкова концепція України. (Образ України присутній практично в усіх віршах Є. Маланюка, бо, осмислюючи минуле і сучасне, поет посилається на історію України, на долю української нації. Складними переживаннями ліричного героя-вигнанця, болем за долю батьківщини сповнені твори митця: 

Так. Без Тебе повільна, нестямна загибель, 
Батьківщино моя, Батьківщино німа! 
Навіть гіркість в черствому щоденному хлібі 
Мстить, нагадуючи, що Тебе нема. 

Суть концепції історії України очима Є. Маланюка в тому, що митець постійно шукав відповіді на питання: чому Україна зазнала поразки? І пов'язував історію України із сконцентрованою символікою у пласті історії. Для поета Україна - Еллада Степова, Київ - Степова Александрія.) 
3. Аналіз триптиху "Батьківщина". (Триптих "Батьківщина" - це своєрідний екскурс в історію України через призму Степової Еллади, з глибин історії: 

Зелена Сіверщина - там вітри 
Гудуть тисячолітнім ладом Слова. 
Полками йдуть дружинники-бори, 
І пісня їх висока і соснова.) 

Є. Маланюку болить втрата державності, втрата тієї еллінської краси і сили, які були притаманні Україні княжої доби. Є. Маланюк був впевнений, що Україна зуміє вибороти собі незалежність, бо має це місце в історії. 
4. Аналіз поезії "Лист". (Болем, що йде із великого серця поета, сповнена поезія "Лист", в якій Є. Маланюк підкреслює, що без батьківщини людина не може бути цілком щасливою, без свого народу людина, ніби "безрадісний плід": 

Та у муках ночей, під нещадними днями, 
За безкрилим триванням цих згублених літ 
Виростає ось мудрість, важка, наче камінь, - 
Одинокий безрадісний плід.) 

"Завершилася путь. Наче пісня - сувора і славна. Відпливає поет - залишає хвалу і хулу". 

(Є. Маланюк вірив у свій народ, у його здатність побудувати омріяну незалежну державу до останніх днів свого життя. Бо для Є. Маланюка Україна - це простір, степова неозорість, це краса і сила вільного духом народу.)