Збільшити або зменшити шрифт тексту :
Степан Михайлович Литвин (* 10 червня 1931, Головчинці) — український поет та перекладач.
1959 — член Спілки письменників України, нагороджений Почесною грамотою Президії ВР УРСР — 1981.
Народився в родині колгоспника Михайла. Навчався в Чернятинському плодово-ягідному технікумі та в Бердянському технікумі виноградарства й виноробства.
Перші вірші опублікував 1950. 1954 закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка; викладав українську мову та літературу в середній школі на Донбасі. В 1956-62 роках працював у редакціях обласних газет «Радянський Крим» — і «Кримська правда». 1962 короткий час — в журналі «Зміна», з 1962 по 1974 рік у видавництві «Дніпро».
Видав книжки поезій:
«Серце не мовчить» — 1958, «Кримвидав»,
«Під небом Криму» — 1960,
«Бентежність» — 1966 , «Радянський письменник»,
«Рушник і шабля» — 1972, «Молодь»,
«Спадкоємність» — 1974, «Дніпро»,
«Нездоланність любові» — 1976, «Радянський письменник»,
«Твій голос» — 1980, «Радянський письменник»,
«Бентежність» — 1981, «Дніпро»,
«Кольори тривоги і надії» — 1984, «Радянський письменник»,
«Непоборність кохання» — 1985, Москва,
«На зоряних вітрах» — 1989,
«Поезії (вибране) — 1991, «Дніпро».
З січня 1984 року — завідувач відділу у редакції газети «Літературна Україна».
Мотиви його творчості — історичне минуле українського народу, краса природи, спадкоємність поколінь.Перекладав твори білоруських, болгарських, грузинських, російських поетів.
Свежие комментарии