Фольклорна історія народу як джерело повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Улітку 1911 р. Михайло Коцюбинський відвідав Карпати, і в нього зявилося бажання написати про «незвичайний казковий народ» - гуцулів. Письменник починає збирати матеріал для твору: вивчає життя гуцулів, їхні звичаї, побут, фольклор, народні говірки, назви рослин.
Повість М. Коцюбинського – надзвичайно цінний матеріал про світогляд мешканців Карпат. Яким бачить світ гуцул? Як язичник він усе життя проводить у боротьбі зі злими духами лісів, гір, води. Гуцули вірять, що є люди, котрі знають світ духів; вірять у силу слова, чародіїв. Тому невипадково в повісті живуть нявки (мавки), чугайстир, градівник Юра, відьма Хима та інші.
Демонологія займає неабияке місце в житті гуцулів. Письменник глибоко розумів коріння цієї демонології, сама назва повісті невипадкова, вона підказана матеріалом, що ліг в основу твору. Демонологія в повісті – це не тільки залишки минулого, а й справжнє світосприймання гуцула – сучасника М. Коцюбинського. На основі фольклорного матеріалу автор показує дотримання гуцулами звичаїв та обрядів під час свят, ворожіння, що нібито допомагало в боротьбі зі злими духами.
Гуцули жили багатим духовним життям. Природа й кохання сприяли розквіту найкращих сторін людської душі, яка не тільки можк чути мелодію гір, лісів, струмків, водограїв, а й здатна творити свою музику. Ось чому все життя гуцулів супроводжує коломийка – один із найпоширеніших і найтаємничіших уснопоетичних жанрів на Гуцульщині. У повісті коломийки використано в основному для розкриття теми поетичного кохання Івана та Марічки – головних героїв.
А закінчується повість описом похоронного обряду, в основу якого легли власні спостереження автора. Цей похоронний звичай, який включав у себе веселощі й танці, має певний філософський зміст, він показує тріумф життя над смертю, є виявом світогляду народу: гуцул не хоче довго замислюватися над смертю людини, оплакувати померлого.
Прочитавши твір «Тіні забутих предків», розумієш, яким скарбом є фольклор, котрий віками формує моральний світ поколінь. Усна народна творчість – енциклопедія життя народу, свідчення його духовної сили й краси. Фольклорні матеріали в повісті цінні тим, що дають можливість відчути атмосферу минулого, розвивають історичну пам’ять, допомагають «…краще пізнати, хто ми і чиїх батьків діти».
Loading...
 
ПІДВАЛ САЙТУ