Loading...

Твір за словами Чехова: "У житті немає сюжетів. У ньому все перемішане — глибоке з дріб’язковим, величне з убогим, трагічне зі смішним"

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Головний герой оповідання «Людина в футлярі» — вчитель Бєліков. Він смішний своїм страхом перед житіям, намаганнями заховати в футлярі і себе, і свої речі. Думку свою він теж ховав. Хворобливий страх Бєлікова отруює суспільну атмосферу і стає активною силою. У країні, де владарює поліцейський сиск, донос, судова розправа, де переслідується жива думка, добре почуття, одного виду Бєлікова було досить, щоб навести на людей страх. Бєліков помер від страху перед житіям, і ховати його було «великим задоволенням». Хоча життя після поховання залишилось таким, як і було — «не забороненим циркулярно, але і не забороненим цілком».
В оповіданні, однак, є сили, ворожі бєліковщині. Це вчигель-демократ Коваленко, Буркін, старий ветеринар Іван Іванович Чимша-Гімалайський. Іван Іванович — герой оповідання «Аґрус» — розповідає про іншого футлярного чоловіка, свого брата Миколу Івановича, який більше за все на світі хотів мати свою ділянку землі і їсти «не куплений, а свій, власноруч вирощений аґрус». Це був дрібний чиновник. Колись він одружився заради грошей і своєю жадобою загнав у могилу дружину. Під старість, скопивши гроші, купив маєток і вирощував аґрус. Він роз’ївся, вважав себе «благодетелем мужиков», бо лікував їх від всіх хвороб касторкою і содою. А в день свого народження ставив їм піввідра горілки.
Про розбите щастя, про моральне падіння інтелігентного чоловіка розповідає Чехов в оповіданні «Про кохання». Головний герой — поміщик Альохін, людина непогана і розумна. Він вчинив благородно: присвятив себе турботам про маєток, щоб розплатитися з боргами батька. Але замкнуте життя героя в колі сільськогосподарської комерції стає ще одним варіантом футляру.Альохін духовно гине сам і мимоволі губить життя чарівної жінки — Анни Олексіївни. Вони кохають один одного. Ганна Олексіївна заміжня. Але її чоловік, добродушний і все ж обмежений, — чужа їй людина. Однак Альохіну нікуди — не в побутовому, а в моральному розумінні — покликати з собою кохану жінку. «Куда бы я мог увести се? Другое дело, если бы у меня была красивая, интересная жизнь… А то ведь из одной будничной обстановки пришлось бы увлечь ее в другую».
У світі бєлікових нема простору для людських прагнень. Трилогія Чехова закликає до діяльного, духовно багатого життя.

«Людина в футлярі»

Всією своєю творчістю А. П. Чехов хотів пробудити в людях бажання «берегти в собі людину». Автор вів читача через зрозуміле і близьке для нього до узагальнюючого висновку про всю систему життя, пробуджуючи суспільну громадянську свідомістьБєлікову, героєві оповідання «Людина в футлярі», притаманне прагнення до мертвої форми - все укласти у футляр. У цьому образі А. П. Чехов показав символічний тип чиновника, який всього боїться та всіх тримає у страсі. Класичною формою боягузства стали його слова «Як би чогось не вийшло!»
На перший погляд, учитель Бєліков безглуздий у своєму бажанні вмістити самого себе та оточуючих у футляр. Він офіційно пильнує інструкції, душить свободу, ініціативу, доносить на всіх, ворожо ставиться до всього нового. Бєлікова, що навчає давньогрецької мови, дійсність дратувала, лякала, тримала в стані постійного збентеження, він завжди хвалив минуле, а дійсність викликала у нього відразу. Не тільки вчителі та гімназисти страхалися цієї людини, його боялися мешканці всього міста: залякані ним люди голосно не розмовляли, не ходили на запрошення, не читали книжок, боялися улаштовувати спектаклі, посилати листи:, допомагати бідним тощо.
І в цьому була небезпека Бєлікових для суспільства.
У бєліковщині уособлювались відсталість, бажання зупинити життя, оплутати все павутинням міщанства. Белікрвщина була породженням самодержавно-поліцейського режиму. Так про неї каже й Іван Іванович, бо, як він вважає, бєліковщиною пройняте все життя інтелігенції.
Образ Бєлікова — глибоко типовий. У ньому з величезною силою викрито риси прислужників царизму, висміяно вплив урядової реакції на життя та особистість людини.
Я вважаю, що Бєліков - це духовне здичавіння, моральне падіння, обивательщина.