Loading...

Трагедія переселення галицьких селян до Канади (за новелою В. Стефаника «Камінний хрест»)

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...

Доведені до відчаю жорстоким гнобленням зубожілі селяни Західної України в пошуках кращої долі кидали рідні землі і виїжджали в далекі краї. Особливо масовою була еміграція на початку XX ст., за перше десятиріччя виїхало понад двісті тисяч чоловік. Стефаник, навчаючись у Ягеллонському університеті в Кракові, був свідком того, що відбувалося на вокзалі: «Жінки бігали і верещали за загубленими дітьми, урядники одного-двох мужиків силоміць пхали до воза, а публіка дивилася на те і, перестрашена, питалася, що то є і хто лишився на тій землі, що емігранти покинули».

В. Стефаник одним із перших помітив це страшне явище, подавши голос на захист цих страдників, які спродували останнє майно і їхали шукати порятунку за океаном.
У новелі «Камінний хрест» подано сповнене каторжної праці життя Івана Дідуха. Колишній наймит-сирота, він тяжко працює на своєму клаптику землі, який знаходиться на самісінькому вершечку горба. Тут він вирощував хліб, тут втратив свою силу і здоров'я, став напівкалікою. Односельчани прозвали його «Переламаний», бо внаслідок важкої праці ходив згорбленим. Його змучене тіло боліло, уранці він ледве зводився з постелі. Разом з ним тяжко працює і родина: дружина, діти, — та звести кінці з кінцями не можуть: «Ця земля не годна стільки народу здержати та й стільки біди витримати».

Безвихідне становище змушує родину Дідуха їхати до Канади шукати кращого життя. Автор використовує образ розвіяного листя, що уособлює долю його героїв. «Підемо світами і розвіємося на старість, як лист по полю», — з болем говорить Іван про своє майбутнє, прощаючись з рідним краєм, людьми, домівкою. А ще ставить він кам'яний хрест на пагорбі, як спогад про себе. Цей хрест є символом непосильної праці всього селянства, а ще він асоціюється з образом «далекої могили» — еміграції.

Події, покладені в основу новели, взяті з реального життя. Прообразом Івана Дідуха був русівський селянин Іван Ахтемійчук, який, виїхавши до Канади, листувався з письменником. А в Русові ще й досі на одному з горбів стоїть почорнілий кам'яний хрест, споруджений Ахтемійчуком на своєму полі.