Loading...

Твір на тему: "Чи може поет бути вільним від свого часу?"(Євген Плужник)

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Київ – Євген Плужник, один із найліричніших українських поетів, закінчив своє життя у Соловецькому концтаборі 1936 року і встиг написати  небагато. Рівно стільки, щоб 26 грудня – у день народження поета, його згадували ті, хто знається на щирому проникливому слові. Коли студенти Київського університету винесли поета на руках після прочитання ним поеми «Галілей», то час наче прояснився на мить. Але дружина Плужника відчула серцем: «Вони тобі цього не подарують».

І так дивно, що комуністична пересічність терпіла спалахи того рідкісного таланту, несумісного з агітпропом епохи, декілька років! Ще більше дивно, як він зміг зберегти обличчя і стиль своєї поезії, і рівновагу.  І «сум світовий в масштабі повітовім».

Лірика Плужника позначена глибоким трагізмом і епічною рівновагою, що засвідчила високу духовну силу культури, що не улягає тискові обставин.Про нього писали, як про казкового скрипаля, який упав у вовчу яму і хотів відкупитися від вовка своєю грою…Вовчі ями позаносило, а музика лунає понад часом.

Усе в постаті Євгена Плужника  позначено прикметами трагічної краси. Він був приречений на короткий вік  спадковим туберкульозом. Він помер на 38-му році життя. Але большевики ще встигли винести йому смертний вирок, потім замінити 10-річним ув’язненням (зберігся лист про радість поверненого життя), потім завезли його на Соловки, де він помер 2 лютого 1936 року зі словами: «Я вмиюся, згадаю Дніпро і вмру».Про його життя написала прекрасний спогад дружина Ганна Коваленко, якій пощастило виїхати за кордон на хвилі війни і врятувати його збірку поезій «Рівновага». Власне, спогад той і про покоління приречених.

З перших публікацій Плужник засвітився як поет високої культури, поет філософ, якого віднесли до найвидатніших імпресіоністів ХХ ст..Правда і щирість поставила його понад реальністю кривавого часу. Широко відомими і часто повторюваними в час поминання поетів «Розстріляного відродження» стали слова з його поеми «Галілей»:

                            Ой упали ж та впали криваві роси
                            На тихенькі-тихі поля.
                            Мій народе! Темний і босий!
                           Хай святиться твоє ім’я!

І ось виникають кілька запитань: Чи може бути поет вільним від свого часу? Ні, не може, тому що він є частиною суспільства і не обирає час, а змушений або коритися, або протистояти його впливові);
Чи зобов’язаний митець відгукуватися на злободенні проблеми свого часу? Так, зобов’язаний, тому що письменник є обличчям свого народу і його совістю); 
Чи може поет вплинути на суспільство, владу?Безперечно, адже він має зброю – «слово», тому кожна влада «боїться» справжніх митців і намагається їх підкорити або знищити);

Євгенові Плужникові судився короткий «шлях до останньої межі». Поет помер від сухот на Соловках 2 лютого 1936 року. На 38 році життя. Його дружині Галині Коваленко «шлях до останньої межі» судився довгий. Вдова поета померла в Нью-Йорку на 91 році життя 4 серпня 1989 року.