Твір на тему: "Мої перші враження про коледж"

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Мабуть, розпочати варто з того, що школа мені набридла ще тоді, коли я була в 9 класі. Учительський колектив до того часу кардинально змінився й навчання стало нестерпним. Крім того, тоді ще існувала 12-річна система освіти й у мене навіть з’являлися думки щодо закінчення останнього класу екстерном. Тому я дуже зраділа поверненню попередньої програми навчання. Останні роки я готувала себе до вступу в університет і в 11 класі всі мої роздуми та мрії були спрямовані на студенстське життя та вивчення тих предметів, які мені дійсно стануть у нагоді в моій кар’єрі.

Усе літо я чекала того, як переступлю поріг альма-матер та почну робити щось корисне для себе та суспільства. Нестерпними мені видавалися останні дні очікування перед першим днем навчання в університеті. І все-таки вони були були не даремними.
Зовсім інша атмосфера, викладачі, які сприймають тебе за дорослу людину, відсутність гонок коридорами закладу та криків – що може бути краще?

Університет – місце, в якому людина проявляє всі схої приховані резерви й починає самореалізацію. Для цього я обрала вищий навчальний заклад, який, на мою думку, мав і має для цього все необхідне. Це – Національний авіаційний університет.
Гарні відгуки звичайних людей – найкращий привід звернути увагу на навчальний заклад.
Те, що я побачила, коли прийшла в перший день занять – величезна територія, на якій першокурснику важко знайти свий корпус. Особливо це стосувалося мене, адже будівля мого інститутут найвіддаленіша з усіх. Подолавши шлях до неї через так звану “Говерлу”, відчуваєш себе справжнім героєм, особливо, коли йдеш на підборах. Але старші курси вже звикли до цього і крутий підйом не викликає в них ніяких емоцій.
Та мова не про це. Головне – не зручність дороги, а якість навчання
 та викладання.
Думаю, що варто звернути увагу на предмети, які стосуются саме моєї професії. На щастя, вони усі важливі для мене як майбутнього журналіста. Я розумію значення кожного з них і на парах мені хочеться дізнаватися більше. Але, на мою думку, деякі предмети могли б викладатися краще, ніж  зараз. Так, з одних дисциплін завдання робиш вдень і вночі, пишеш нескінченні конспекти, шукаєш інформацію, а з інших  в зошиті не налічиш лекцій та семінарів навіть на п’ять сторінок! Та від цього вільного часу не додається.
Окрім навчання, студентське життя передбачає якусь університетську діяльність. Тому час витрачається на біганину до деканату, банку, який завжди вітає нас своїми довжелезними чергами, бо в інше відділення піти не можна, а якщо пропустив пару, то ще й медцентру, адже довідки видаються тільки там, а лікаря на місці може й не бути.
Також сьомий корпус університету, ніби лабіринт Фавна, манить та спантеличує студентів своїми загадковими коридорами та сходами. Але не має нічого кращого, ніж вхід до будівлі другого корпусу!

Не можна не згадати таку чудову дорогу до стадіону! Ідучи на пару, ти заряджаешся бадьорістю дивлячись на численні будівництва не зрозуміло чого.
Але, скільки можна про мінуси? У нашому житті й без цього вистачає негативу, тому варто сказати про позитив. А він полягає в тому, що більшість викладачів – професіонали своєї справи, які все життя присвятили улюбленій роботі й намагаються передати студентам такий цінний для досвід. Також уіверситет проводить багато культурних заходів, які не тільки можна відвідувати, але й брати в них участь. Ососбисто мені це подобається, адже я не хочу сидіти в гуртожитку займаючись грубо кажучи нічим й просиджуючи все життя штани в очікуванні дива. Треба корстуватися шансом та можливостями, які нам дає університет. 
  
Найголовніше моє враження – відчуття свободи, незалежності, усвідомлення зробленого вибору. Я сама пішла в університет. Саме мені потрібні знання для подальшої самореалізації та розвитку. Я керую своїм життям, а університет спрямовує мене в потрібне та правильне русло.