Збільшити або зменшити шрифт тексту :
Наша рідна Україна – самобутня держава, яка славиться неповторною культурою, творчістю, народними традиціями і гостинністю. Гостинність – риса притаманна, без перебільшення, всім слов’янським народам, традиція яка переходить із покоління в покоління від батьків до дітей, від дітей до онуків, правнуків і так далі. Безперечно, серед усіх слов’янських народів самою гостинною є Україна.
Змалку батьки привчають своїх дітей бути добрими та щирими, що і є невід’ємними ознаками гостинності. Традиції гостинності український народ успадкував ще від стародавніх своїх предків, які казали: «Гість в дім – Бог з ним». Тому гостям у нас завжди раді.
Вважається, що прихід гостя у вечірній час символізує добру звістку на ранок, тому ніхто не відмовляє, так як прогнати його, значить і прогнати ранкову звістку. Іноземних гостей в Україні прийнято зустрічати хлібом і сіллю, які виносять на вишитому рушнику. Хліб-сіль не випадкові атрибути при зустрічі гостей, бо вони символізують злагоду і достаток у домі .
У наших пращурів навіть був бог гостинності Радогощ. Рад-гощ, тобто радий гостям. Закони гостинності були священними всюди, але саме в слов*ян вони стали божественним культом. Гостя напували, годували, намагалися створити чудові умови для життя. Я впевнена, що ви знаєте вислів «зустрічати хлібом-сіллю». Неважко здогадатися, що коріння цього фразеологізму треба шукати в минулому.
Проте з тих давніх часів багато води збігло. Чи залишився український народ так само гостинним? Чи те, що раніше було в крові, зараз викорінюється, як вірус? Україна має шанс довести, що древні традиції не забувається. Ім*я цьому шансу – Євро-2012.
На час проведення чемпіонату з*їдуться люди з багатьох країн світу, і те, як ми їх зустрінемо, може підняти чи, навпаки, збити до нуля престиж нашої держави. Тож, як на мене, основою гостинності є толерантність. Поважне ставлення до людей, терпимість до інших вірувань, уподобань, стилів життя, відсутність дискримінації – це створює відчуття комфорту для приїжджих. І не важливо чи ці гості приїхали саме до вас, чи це наплив туристів та футбольних фанів на Євро.
Я вважаю, що другою складовою гостинності є щирі наміри. Треба бути дійсно радим гостю, а не просто робити вигляд. Краще вже відмовити людину приїжджати до вас, аніж ходити з кислим лицем. Також треба поважати гостя. Нерідко під час застілля дієслово наказового способу «Їж!» лунає то до одного кінця столу, то до другого. Господарів зовсім не хвилює, що стан здоров*я чи вірування людини можуть не дозволяти їй їсти певні страви. Теж саме стосується й алкоголю. «Ти мене поважаєш? Тоді пий!» — так теж не можна з тих самих причин. Гостям треба давати волю, проте не надто. Хай почуваються, як удома, але не забувають, що вони в гостях.
Я ще мало прожила, проте вважаю, що саме такі вищезгадані якості створюють «кістяк» сучасної гостинності. Давайте змінюватися, доки є час та можливість. Покажемо світу, що традиції не забуваються, що Україна – розвинена, культурна та рада гостям країна!
Свежие комментарии