Loading...

Твір-роздум на тему: "Чи можна вважати козацькі літописи підручниками історії в художній оправі"

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Я думаю,що можна вважати літописи підручниками з історії.Адже, козацькі напади,вторгнення і т.д., несуть в собі не тільки історичні дані про землі та їх правителів, а так само художні забарвлення,які доносили до нас часи минулого.

Неоціненне значення для становлення нової української літератури мають твори XVII-XVIII ст. Це козацькі літописи. Дивуєшся авторам цих шедеврів, гордишся своїми предками. Літописці Самовидець, Грабянка і Величко, очевидно самі були свідками усіх тих подій, що переважно в хронологічному порядку подають епізоди історії нашого народу.

Літописці висвітлюють і коментують цілий ряд проблем тогочасного життя, що є цінним джерелом для дослідження історії України другої половини XVII ст. "Літописи Самовидця", "Действія презельной брани", "Летопись событий в юго-западной России в XVII-м веке" створені на багатому історичному матеріалі, тому є життєвою правдою про героїчне минуле українського народу, його багатовікове страждання. Літописці яскраво подають нам, сучасникам, подвиги видатних воїнів, зокрема Хмельницького; оспівують хоробрість, кмітливість козацтва, передають психологічний стан ворогів.

Богдан Хмельницький — центральна постать літопису Самійла Величка У літописах XVII-XVIII ст. відображена визвольна боротьба українського народу проти польської шляхти. Очолював її Богдан Хмельницький. Тому Самійло Величко і ставить його у своєму літописі центральною постаттю. Автор вказує на характер цієї боротьби, дає їй оцінку, тому його твір посідає чільне місце в давній українській літературі. Літопис Самійла Величка — велика історична повість, яка вміщує в собі ряд оповідань, в основу яких покладено історичний матеріал про героїчну боротьбу у 1648-1654 pp. Початок твору подається на основі народних переказів, легенд про Богдана Хмельницького: як він служив конюшим у Потоцького, як він викрав листи у Барабаша. Величко докладно зупиняється на підготовці до бою козаків з ворогом, описує саму битву під Жовтими Водами: "Наконец всех поляков Хмельницкого оружіе разорило, и едним з них там же на Жолтой Воде жити и гнити повелело, а другим правую стезю до Криму показало, от якого погрому не десятка человека поляков не спаслося".  Письменник прославляє військове уміння козаків і їхнього генія, полководця Б. Хмельницького. У своєму літописі він вказує на силу нашого народу і цим стверджує його перемогу над ворогами. Ми бачимо подвиг простого люду та його талановитого керівника. Військо Богдана Хмельницького здобуло дві перемоги, але не втомилося, не зупинилося на досягнутому: "В дальшій паход з Хмельницьким рушило, увидевши з сторони албо з гори якой оное, можно било сказать, же то суть ниви, красноцветущим голендерським албо влоским маком засеянніи и прокветнувшіи". Смерть полководця боляче вразила серця народу. Самійло Величко, усвідомлюючи цю невиправну втрату, пише: "Умер добрій вождь наш, оставивши по себе бесмертную славу...". 

Як бачимо, твір письменника — цінне надбання, яке стало предметом вивчення українськими письменниками та істориками, джерелом роздумів над долею багатостраждального народу України, приводом для міркувань над розв'язанням вічної проблеми взаємин вождя і мас.