Інтимна лірика Івана Франка

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

загрузка...

Збірка поезій Івана Франка "Зів"яле листя" створювалась понад десять років і побачила світ у 1896 році. Вона складається з трьох циклів, названих "жмутками". "Зів"яле листя" містить інтимну лірику, і якій висловлено глибокі почуття палкого, але нещасливого і нерозділеного кохання. Мотиви туги і страждань викликані тяжкими роками невдач і розчарувань. Появі сумних мотивів певною мірою сприяло і те, що соціальні перепони розлучили його з коханою дівчиною Ольгою Рожкевич, з якою він мріяв поєднати свою долю.

Інтимна лірика "Зів"яле листя" своєю красою, глибоким почуттям належить до найкращих зразків світової поезії. У рефераті "Іван Франко" Михайло Коцюбинський писав: "Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народу. У Франка є прекрасна річ - лірична драма "Зів"яле листя". Це такі легкі, ніжні вірші з такою широкою гамою почуттів і розумінням душі людської, що, читаючи їх, не знаєш кому віддати перевагу: чи поету боротьби, чи поетові -лірику, співцеві кохання і настрою.

До найкращих віршів збірки належать: "Ой ти, дубочку, кучерявий", " Ой ти, дівчино, з горіха зерня", "Чого являєшся мені у сні?" та інші. В народних українських піснях червона калина - це символ ніжної і вродливої дівчини, а явір і дуб - вродливого парубка. У вірші "Червона калино..." образ дуба представлений як символ ворожої сили. Дуб звертається до калини:

 Червона калино, чого в лузі гнешся?

 Чого в лузі гнешся?

 Чи свтла не любиш, до сонця не пнешся?

 До сонця не пнешся?

З глибоким сумом калина відповідає дубові, що їй не страшно грому, вона признається, що любить світло і насолоджується ним. Та через дуба, що отінив її, як хмара, немає сили вгору рости. Прагнення до сонця, любов до життя і найглибших людських переживань - такий зміст образу червоної калини. Вірш нагадує пісню.

Поезія "Чого являєшся мені у сні?" є однією з найкращих у збірці. У ній хвилююче відтворено ніжну, палку, але нерозділену любов ліричного героя. Тільки у сні з"являється йому образ коханої:

 Чого являєшся мені у сні?

 Чого звертаєш ти до мене

 Чудові очі, ті ясні, сумні,

 Немов криниці дно студене?

Герой щиро кохає свою милу, хоч вона і згордувала ним. Довга розлука посилила в його серці біль, але не погасила кохання. Свою безнадійну любов, страждання і журбу переливає він у сумні пісні:

 В життю ти мною згордувала,

 Із нього визнавала одні

 Оті ридання голосні -

 Пісні

Засобами української лірично-народної пісні написана поезія "Ой ти, дівчино, з горіха зерня". Для форми вірша Франко скористався ритмікою поширеної в народі пісні "Ой ти, дівчино, горда та пишна". З народними піснями споріднений вірш і деякими образами та лексикою. Такими є порівняння дівчини з ясною зорею, горіховим зерням, вживання пестливих слів (хустонька, серденько). Очі коханої кращі від сонця, вони запалюють коханому серце пожаром, будять у нього незгасиме почуття любові. У вірші відтворено драму ніжної любові ліричного героя, показано суперечливість його почуттів, бо для нього втрачена кохана дівчина, а лишилась тільки невгасима любов, яка ранить його серце.

 Ой ти, дівчино, ясная зоре,

 Ти мої радощі, ти моє горе.

 Тебе видаючи, любити мушу,

 Тебе кохаючи, загублю душу.

Таким чином, у ліричній драмі "Зів"яле листя" Франко проспівав гімн чистому і зворушливому коханню, яке облагороджує душу.