Loading...

Осінні мелодії Володимира Сосюри

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Поезія Володимира Миколайовича Сосюри — це розкрите серце людини, вона проста, ясна, ніжна, гаряча, вірна.
Тим-то і такий близький читачеві поет... І в цьому його найбільша заслуга перед народом, велике значення його творчості в нашому житті.

Володимир Сосюра — талановитий поет-лірик, співець боротьби і кохання, неперевершений майстер чарівного слова. Він випромінювач червоних, суворих осінніх вітрів, замріяний живописець світанків, журавлиних перельотів і голубих далей. Поет був ніжний, мов пісня солов'їна, і тривожний, наче грози революції. Сила його поезії в художній досконалості, в розмаїтті тематики, в емоційній піднесеності:

Танцює вітер кучерявий,
Зоря на обрії згаса.
Багряний лист, пожовклі трави —
Мелодій осені краса.
Десь там Дніпра сталеві хвилі.
Кудись я стежкою іду.
І, щастя квіти запізнілі,
Сумують айстри у саду...

У Сосюри надзвичайно чутливе й вразливе серце, а великі очі в найменшому вміли побачити велике — незвичайну красу й розкрити його нам.Він не був байдужим спостерігачем того, що було поряд з ним, а брав до свого серця кожен порух народного настрою, жив і болів думами народу, більше того, стверджував гармонію людини з живим, з природою.

Можна навести багато чудових зразків пейзажної лірики, в якій оспівана неповторна краса природи рідного краю. З ніжною любов'ю поет пише і про берізку, і про акацію, яку називають «донецьким деревом прощання і печалі»:

Твоя шорстка кора, твоє гілля колюче,
Ти вся покручена, акація моя!
Та рідна ти мені, й твій білий цвіт пахучий
На аромат троянд не проміняю я.
(«Твоя шорстка кора...»)

Поет співає про буйну красу весни і про перше її ледь відчутне дихання, і навіть про прозору ніжність сніжинки:

Годинник не тінькає швидко,
В кімнаті моїй тишина,
Сніжинки, сніжинки, сніжинки
За холодом синім вікна
Хитаються білі, ласкаві,
Задумані тихі рої.
Сніжинки мої кучеряві.
Сніжинки мої!
(«Сніжинки «)

Та осені присвячує, мабуть, найбільше віршів.
Осінь у природі... Осінь життя... Поет сприймає сумну красу осені як час збирання плодів. Його цикли осінніх мелодій здебільшого пройняті глибоким оптимізмом, вірою у вічну молодість. Про причину, яка зумовлює оптимістичне звучання віршів на кожному новому етапі життя і творчості, він щиро зізнається перед читачем:

Мов два мене: один ще юний, юний,
а другий, що й сказать, уже старий.
Та їх серця одні єднають струни,
і тому я незмінно молодий.
(«Як дихать легко й радісно у полі»)

Поетична книжка В. Сосюри «Осінні мелодії» — це пісня щирого й відданого серця, що бринить на найтоншій струні. Поезія Сосюри щира, дивовижно тонка і ніжна. Він пише про осінній сад, про багряну печаль жоржин, про осінні дерева, на яких так мало листя, про вітер, що тихо пролітає садами, розносячи запізнілі жалі. Автор любить осінь в її печалі, і ніхто не вб'є його любов:

Люблю світань твоїх холодні роси,
стрічки зорі, садів твоїх блакить.
Ти — як любов моя золотокоса,
Що біля мене з квітами стоїть.

Багато віршів зі збірки «Осінні мелодії» покладено на музику, і вони стали відомими піснями.
Український письменник М. Стельмах так сказав про Володимира Сосюру: «Володимир Сосюра — це глибинно бентежний березень і замріяно прозорий вересень української поезії».
Як не можна уявити весни без березневої безпосередності, а осені без вересневої щедрості, так не можна уявити нашої поезії без Володимира Сосюри».

І це, безумовно, висока оцінка творчої спадщини українського солов'я.