Твір на тему: "Енеїда - енциклопедія українського життя XVIII сто­ліття"

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Іван Петрович Котляревський належить до тих дов-, гожителів планети, які разом із витворами свого духу впевнено переступають грані століть, далеко ідуть за межі їм відміряного часу. А його славетний твір «Енеїда» — це голос особистості письменника.Дослідники «Енеїди» звернули увагу на широке відтворення в поемі побуту, звичаїв, свят, ігор, танців, костюмів, страв українців. Цей твір — своєрідна енцик­лопедія української етнографії.

Герої Котляревського показані в типових умовах української дійсності XVIII сторіччя. Перед нами про­ходять соковиті картини з життя козаків, селян, по­міщиків, чиновників, що в своїй сукупності знайом­лять нас із побутом і звичаями українського народу.
Його герої — українці, і тому не дивно, що в поемі ми постійно зустрічаємо українські імена, назви різних міст і сіл України, зокрема Полтавщини. Також україн­ський колорит досягається навіть простим переліком імен троянців.
Так, Еней у пеклі побачив: Педька, Терешка, Шеліфона, Панька, Охріма й Харка. Леська, Олешка і Сізона, Отецька, Ониська, Опанаса.
Українські імена виразно вказують на троянців як на рядових козаків — вихідців із селянської маси. Гіобу тові традиції та звички, весела безжурність та колюча дотепність, військова доблесть — все це риси україн­ського козацтва.
Ось троянці пливуть на своїх човнах, яких тільки пісень вони співають!
Про Сагайдачного співали, Либонь співали і про Січ, Як в пекінери набирали, Як мандрував козак всю ніч...Змальовуючи троянців, показуючи їх під час відпо­чинку у різних місцях, Котляревський мав можливість докладно відтворити саме етнографічні прояви сільського життя. Наприклад, епізоди гостювання троянців у Дідо- ни дозволили йому перерахувати ті страви і напої, які подавалися у поміщицьких домах:
...Свинячу голову до хріну І покишку на переміну...
Тут, як і в інших місцях твору, знаходимо згадки про тодішню музику («Бандура горлиці бринчала, со­пілка зуба затинала, а дудка грала по бояках») та на­родні ігри. Котляревський не тільки перераховує ті чи інші народні забави, але в окремих випадках навіть подає їх деталізований опис.

Глибоке знання народного побуту й широка обіз­наність поета з українським фольклором виявились і в правдивому описі народних звичаїв та повір'їв. Також Котляревський докладно описує процес ворожіння, широко розповсюджений на селі. Характерно, що при цьому він не випускає жодної деталі.

В поемі знаходимо описи похоронного обряду з народ­ними голосіннями та надгробним словом якогось «філозо- па» і яскраві картини народних поминок по вмерлому.
Переселені в умови української дійсності XVIII сто­ліття, олімпійські боги та герої теж зазнали докорінних змін. Вони не тільки носять українське вбрання, їдять українські страви, перейняли українські звичаї і обря­ди, але навіть наділені національними рисами характе­ру, способом висловлювати свої думки і почуття.
Етнографічно-побутові картини в багатьох випадках переросли в жанрові сцени з життя українського наро­ду. В цьому полягає новаторство українського поета, нев'януча свіжість його «Енеїди».
Loading...
 
ПІДВАЛ САЙТУ