Loading...

Твір на тему: Засади творчості Миколи Хвильового

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...

У 1925-1928 роках головною подією української культури була літературна дискусія, де відбувалося зіткнення просвітянської моделі літератури й європейської (модерністської). Найавторитетнішим прихильником другої позиції був Микола Хвильовий.

Назва започаткованої ним ВАПЛІТЕ (Вільної академії пролетарської літератури) - була алюзією на Академію Платона. Головне правило засідань цієї літорганізації - абсолютна свобода суджень.Хвильовий обстоював естетську літературу, потребу засвоїти знання Європи й її психологію, стати психологічним європейцем. Емблема європейської психології - Фауст, для якого характерна мужня цілісність, високий ідеалізм, абсолютний інтелектуалізм. Фауст мислить у ситуаціях, де не здатен мислити ніхто. Однак інтуїція Фауста вивищує його понад розум.

Пропагований письменником вітаїзм - це вічний бунт, себенаповнення до краю, життєствердження, "прагнення жити подесятереним життям" (О. Блок). Це приреченість на безсмертя, сп'яніння від справжньості життя, романтика прориву в безсмертя. Митець стверджував необхідність азарту, як шлях безсмертя. Для нього нема "золотої середини" - треба йти тільки по краю. Ризик і екстрим - емблема цього стилю.Хвильовий обстоював необхідність політичного суверенітету України, критикував ідею "старшого брата", наслідування російської літератури. На доведення цього він указував на специфіку української й російської душі. Письменник виступав проти надмірної сентиментальності українця, невміння дивитися правді в очі.

Революціонер-ідеаліст, Хвильовий довіряє революції, вірить, що вона приведе до гармонії. Проблема революціонерів Хвильового-у спробі роздвоєну душу відтворити як цілість. Сам Хвильовий страждав на неврастенію, його мучили жахливі галюцинації. Виключно самотній, він будував життя на основі життя своїх персонажів і рівнявся на лозунг Фрідріха Ніцше: "Якщо не можна гордо жити, то треба гордо померти".
Втручання політиків поклало кінець літературній дискусії, а постріл у скроню - кінець творчому шляху українського європейця Миколи Хвильового.