Loading...

Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам змусити себе до праці і сам вимагатимеш ії від себе

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Василь Сухомлинський - автор багатьох оповідань,публіцист,педагог і просто хороша людина.В його розумінні праця - це не просто робота, це діяльність,яка приносить насолоду і яку тебе не примушує ніхто виконувати.

Успіхам у практичній педагогічній і творчій науково-педагогічній діяльності В.О. Сухомлинського сприяло глибоке знання народної педагогіки. Вийшовши з глибин народу, він усвідомив можливості народної педагогічної мудрості в навчанні та вихованні учнівства. У багатьох своїх творах педагог радив учителям, батькам брати в користування усе цінне, створене народною педагогікою і створювати умови правильного виховання дітей, які століттями діяли в українських родинах. В.О. Сухомлинський широко використовував казки, оповіді, приказки і прислів'я, пісні, народні традиції і обряди у повсякденній вчительській роботі, у своїх творах показував їх доцільність у духовному зростанні учнівської молоді. Так, у праці "Серце віддаю дітям" він надає казці таку роль: "Діти розуміють ідею лише тоді, коли вона втілена у яскравих образах. Казка — благородне і нічим не замінне джерело виховання любові до Вітчизни. Патріотична ідея казки — в глибині її змісту, створені народом казкові образи, що живуть тисячоліття, доносять до серця і розуму дитини могутній творчий дух трудового народу, його погляди на життя, ідеали, прагнення. Казка виховує любов до рідної землі вже тому, що вона — творіння народу". Така ж висока оцінка у вихованні дітей дається народній пісні, традиціям тощо. 


  У творчій спадщині В.О. Сухомлинського розглядаються проблеми змісту освіти, мотивів пізнавальної діяльності, методики навчання дітей, контролю і керівництва навчально-виховним процесом, підготовки вчителя та багато інших. Хоч вони і не є новими в українській педагогіці, проте педагог бачив у них нові проблеми та підходи до їх вирішення, що є прикладом творчого підходу до теорії і практики виховання. 

Тільки продуктивна праця надає нашому житті сенс, повне відчуття буття, якого пусті люди ніколи не зазнали повною мірою. «Коли я жив в травнірі, - згадував Дарвін, - моє здоров'я було погане і я ледарював у скандальний спосіб, у мене залишилося від часу таке враження, що на світі немає нічого боліснішого,ніж неробство».Фізичне і розумове неробство породжують тяжку гнітючу нудьгу. Коли у людини немає високих цілей, його розумом неминуче опановують дрібні інтереси. У кого немає серйозної справи, той завжди хапається за нескінченне пережовування дріб'язкові образи, а це принижує людину і вбиває її. Воля атрофується у таких людей.

Праця - чудовий засіб виховання волі і характеру. Так як секрет людського щастя полягає в умінні управляти своїми думками і почуттями, то праця якраз сприяє цьому.З настанням старості для людини, зайнятої продуктивною, цілеспрямованою діяльністю, життя не тільки не втрачає своєї привабливості, але стає більш повноцінним. Праця загартовує волю - джерело всякого міцного щастя - і дарує щасливе, оточену шаною і повагою старість. Лінь, прагнення до дозвільного життя розкладають людини.