Аналіз балади «Крила» Івана Драча

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Мотив ламання крил у творчості П. Мовчана охоплює принципово іншу сферу асоціацій і пов’язаний не з чуттєвими, а з духовними вимірами: світло з очей витікає й минає мить прозріння, бо ламаються крила, вкипілі у ребра. Натомість образ «обчикрижених крил коханої» Михайла Саченка близький за значенням до образу в творчості І. Драча.

Символ крила як вираження певних природних явищ ґрунтується на матефориці. В її основі — ідея змаху, тимчасовості, що дає змогу об’єднати протилежні за суттю явища вогню та снігу.

Балада «Крила» (хоч автор і назвав цей твір «Новорічна Казка», за жанровими ознаками це все-таки балада) розповідає про те, як Новий рік обдарував людей різними подарунками,— і дядькові Кирилові дістались крила. Але подарунок не радував ні Кирила, ні його дружину, бо від такого подарунка родина не мала ніякої користі. І тоді він: 

Так Кирило до тями брів, 
І, щоб мати якусь свободу, 
Сокиру бруском задобрив, 
І крила обтяв об колоду. 

Але дядькові не пощастило, бо на ранок крила знову відросли. Тоді, щоб мати хоч якусь вигоду, він «На крилах навіть розжився, — Крилами хату вшив, Крилами обгородився». На перший погляд, цей твір має суто розважальний характер, але, як це було і в «Баладі про соняшник», автор вводить до тексту кілька рядків, які мають підказати, що твір має значно глибший філософський підтекст, ніж це здається спочатку: 

А ті крила розкрали поети, 
Щоб їх муза була не безкрила, 
На ті крила молились естети, 
І снилося небо порубаним крилам. 

У баладі І. Драч через образ дядька Кирила розповідає про невміння людей скористатися своїм, вимріяним віками, щастям, прирікає їх бути рабами мізерних побутових інтересів. Божественний дарунок — крила не приносять сподіваної радості Кирилові, бо його обмежений внутрішній світ не готовий їх прийняти.