Збільшити або зменшити шрифт тексту :
У вірші М.Вінграновського розповідається про богиню віри і добра. Напевно поет переніс свої відчуття , те що він відчував на аркуш паперу. Можливо , пишучи цей вірш йому на душі було важко:
Спалив без свідків, язиків, очей —
Лиш ви і я. Удвох. Обоє. Тихо.
Хто ж дасть мені хоч ніч із тих ночей?
Із тих одвертостей хоч крихітливу крихту?
Ніхто не дасть! Бо й я згорів у них,
Ви ж будете ще жить — пектись в моєму слові,
Бо ви — брехня! Ви — маскарад любові!
Ви чорна райдуга небесних літ моїх…
Ці рядки свідчать про те ,що Вінграновський не вірить їм. Також поет використовує порівняння віри і добра , він порівнює ці два слова з чорною райдугою. «Чорна райдуга» — бентежить!!! Бо прочитавши цей вірш , ми думаємо , чи існує все ж таки та «чорна райдуга» ?! Але останні рядки :
І телефон біля ліжка, і квіти.
Квіти мої, і за квітами — я.
Напевно,Вінграновський дарує комусь квіти. Мене цей вірш вразив , адже , «чорної» райдуги не буває. Я з задоволенням буду читати вірші М.Вінграновького , бо він прекрасний поет , відрізяється від інших , він не такий як всі!
Свежие комментарии