Loading...

Аналіз вірша "Чорна райдуга" Миколи Вінграновського

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
У вірші М.Вінграновського розповідається про богиню віри і добра. Напевно поет переніс свої відчуття , те що він відчував на аркуш паперу. Можливо , пишучи цей вірш йому на душі було важко:

Спалив без свідків, язиків, очей — 
Лиш ви і я. Удвох. Обоє. Тихо. 
Хто ж дасть мені хоч ніч із тих ночей? 
Із тих одвертостей хоч крихітливу крихту?

Ніхто не дасть! Бо й я згорів у них, 
Ви ж будете ще жить — пектись в моєму слові, 
Бо ви — брехня! Ви — маскарад любові! 

Ви чорна райдуга небесних літ моїх…

Ці рядки свідчать про те ,що Вінграновський не вірить їм. Також поет використовує порівняння віри і добра , він порівнює ці два слова з чорною райдугою. "Чорна райдуга" - бентежить!!! Бо прочитавши цей вірш , ми думаємо , чи існує все ж таки та "чорна райдуга" ?! Але останні рядки :

І телефон біля ліжка, і квіти. 
Квіти мої, і за квітами — я.

Напевно,Вінграновський дарує комусь квіти. Мене цей вірш вразив , адже , "чорної" райдуги не буває. Я з задоволенням буду читати вірші М.Вінграновького , бо він прекрасний поет , відрізяється від інших , він не такий як всі!