Мені здається, що просто навчитися цьому не можна. Тобто виробляючи в собі якісь якості, навіть займаючись якимись вселяннями і тренінгами, не можна просто перестати заздрити і почати радіти чужим успіхам. І це, на мій погляд, зовсім не залежить від успішності і ступеня щастя того, хто повинен якось себе пересилити і радіти чужим досягненням. Виходить що? Що людина,яка не дуже успішна, не надто щаслива, ніколи не може радіти за іншого? Це не правда. Це не питання успішності, а питання совісті, свободи, чесності, щирості, душевності - в загальному, моральних якостей людини.
Якщо людина здатна радіти чужому благополуччю, тільки коли вона успішна сама, то в де тут щирість? Невеликий подвиг сказати - "Я успішний - ти успішний - і я за тебе радий". Набагато цінніше щира радість, якщо у самої людини не все склалося, не все вдалося, але при цьому вона може сказати - Тобі вдалося і я щасливий разом з тобою.
Загалом, це або вроджене, або досягається боротьбою зі своїми недоліками, а не успіхом, підйомом по соціальних сходинках та іншими матеріальними досягненнями.
Якщо людина здатна радіти чужому благополуччю, тільки коли вона успішна сама, то в де тут щирість? Невеликий подвиг сказати - "Я успішний - ти успішний - і я за тебе радий". Набагато цінніше щира радість, якщо у самої людини не все склалося, не все вдалося, але при цьому вона може сказати - Тобі вдалося і я щасливий разом з тобою.
Загалом, це або вроджене, або досягається боротьбою зі своїми недоліками, а не успіхом, підйомом по соціальних сходинках та іншими матеріальними досягненнями.
